26 квітня у Підземному переході «Ваґабундо» відкрилась виставка Володимира «Пікассо» Шаламая. Фотографка Олеся Саєнко зафіксувала презентацію робіт митця, який не любить виставки.
Володимир Шаламай народився 1964 у селі Іваниківка біля Івано-Франківська. Малювати почав у 10 років. Художник багато років працював на заробітках за кордоном. До малювання повернувся вже наприкінці 1990-х: на дошках та полотні, звичайними акриловими фарбами. Відомо, що Шаламай проти спеціальних виставок і надає перевагу показувати та продавати свої роботи на Стометрівці. Втім виставка у «Ваґабундо» — роботи з приватної колекції Анатолія Пастушенко, давнього шанувальника творчості Шаламая.
Коментуючи іншу виставку, що відбулась ще в 2016 році — «Ар(т)хеологія. Коротка історія станіславського сучасного мистецтва» — куратор Анатолій Звіжинський казав:
«Майстерні, іронічні, пафосні та концептуальні – речі, що не мають попиту на провінції. Щоб виховати смаки споживача до чогось подібного, потрібні десятиліття. Унікальність Франківська посеред інших міст, де в тій чи іншій мірі зустрічається сучасне мистецтво, в тому, що він позбавлений поняття школи. Художнику тут ніколи не довіряли, він не користувався авторитетом. Навпаки, при нагоді цькували, щоб не виділявся серед інших».
Це зокрема (чи навіть у першу чергу) стосується саме Шаламая — «аматора самоучки, який невтомно чіпляється до того, що він любить робити».
Про це каже і арткритикиня Аліса Ложкіна: «Такі особистості часто не мають ні відповідної освіти, ні жодної іншої причини займатися творчістю, крім нестримної жаги образотворення. Художників-самоуків, котрі з якоїсь причини не вписуються в загальне комунікативно-цілісне поле сучасного їм мистецького процесу, дослідники зазвичай відносять до аутсайдерів або маркують їхні практики як наїв чи інтуїтивне мистецтво, щоб підкреслити саме ці унікальні риси подібної творчості — існування поза контекстом і гру без правил».
