Гуцульщина яскрава строями, манить традиціями та пропонує свої таємниці. Не дивно, що гуцульські сюжети, казки та історії ваблять свого читача, а яскраві візуальні образи привертають увагу ілюстраторів та ілюстраторок вже довгий час. Та і не тільки їхню.
Про еволюцію зображення гуцулів розповідає авторка інстаграм-блогу Old books from Ukraine.
Сторінки видання «The Iron Wolf (Залізний Вовк)» з ілюстраціями Наталі Кохаль,1992 рік, видавництво «Молодь». Джерело: Читанка
Сторінки видання «Казка про залізного вовка» з ілюстраціями Василя Лучка 1972 рік, видавництво «Веселка». Джерело: Читанка
З часів СРСР маємо не тільки академічні видання, як от «Народний одяг Західних областей України» з ілюстраціями Олени Кульчицької (Київ, «Видавництво Академії наук Української РСР», 1959. 74 таблиці) чи роботи Параски Плитки-Горицвіт [створені після 1954 року] (Комплект листівок, «Писаний камінь», 2014. 18 сторінок). У нас є і збірники коломийок, і казки Карпат та ще багато цікавих артефактів.
Щоб показати, як Гуцульщина опинялася на сторінках книжок та які мотиви є на ілюстраціях, ми вирушили за основними творами та сюжетами, де дія відбувається в Карпатах.
Сторінки видання Миколи Погідного «Нечисті скарби. Гуцульська казка» з ілюстраціями Петра Андрусіва, 1933 рік, видавництво «Світ дитини». Джерело: Бібліотека українського мистецтва
Листівки Параски Плитки-Горицвіт, 2014, «Писаний камінь». Джерело: Бібліотека українського мистецтва
Сторінки видання «Народний одяг Західних областей України» з ілюстраціями Олени Кульчицької, 1959 рік, «Видавництво Академії наук Української РСР». Джерело: Бібліотека українського мистецтва
Сторінки видання «Коломийки» з гравюрами Олени Кульчицької, 1977 рік, видавництво «Дніпро». Джерело: Бібліотека українського мистецтва
Палітурка та сторінки видання «Казки Карпат» з ілюстраціями Богдана Пікулицького. 1989 рік, видавництво «Карпати». Джерело: Читанка
Обкладинка видання Володимира Ладижця «Я малий собі гуцулик. Вірші. Скоромовки. Загадки» з ілюстраціями Олени Яблонської, 1965 рік, видавництво «Веселка»
Забуті предки та репресовані книжки
Почнімо з класики української літератури. «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського — твір, який (повністю або частково) вивчався та вивчається в школах, і має чимало інтерпретацій. А ілюстрували цю історію дуже різні люди.
Перше видання 1912 року. Малював Михайло Жук
Михайло Жук дружив з Михайлом Коцюбинським. Вони жили в одному місті, художник навіть був біля смертного одра письменника. Його обкладинка до першого видання «Тіней» — магічна, трішки містична та використовує елементи гуцульського різьбярства. Саме Коцюбинський замовив Жуку цю обкладинку.
Обкладинка видання Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Малював Михайло Жук, 1912 рік
Репресоване видання 1929 року, Харків, «Державне видавництво України»
Малювала Олена Кульчицька
Це видання спіткала складна доля. Як розповідає Катерина Лебедєва у матеріалі для Бібліотеки українського мистецтва, книга мала вийти до 15-річчя з дня смерті Коцюбинського, тобто до 25 квітня 1928 року, а за вилучені кошти планували звести пам’ятник письменнику у Вінниці.
Сторінки видання Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» з гравюрами Олени Кульчицької, 1929 рік, видавництво «Державне видавництво України». Джерело: Бібліотека українського мистецтва
Крім Крушельницької, над проєктом працювали Юліан Буцманюк та Іван Крушельницький: вони робили елементи художнього оформлення, які комісія забракувала. Наклад затримався, і видання вийшло у 1929 році, відтак було репресоване. Оскільки Кульчицька досліджувала і працювала з народними строями, а частину ілюстрацій виконала по фотографіях, то можемо заявити, що увага до деталей справді феноменальна.
15 ілюстрацій від художника до «Тіней забутих предків» Сергія Параджанова, 1967, Київ, «Дніпро». Малював Георгій Якутович
Як розповідає Катерина Лебедєва, художник займався оформленням книжки. Потім, на запрошення Сергія Параджанова, зробив перерву й взявся за нову для себе роль — художника на зйомках «Тіней забутих предків», які стануть легендарним фільмом.
Сторінки видання Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» з ліногравюрами та дереворитами Георгія Якутовича, 1967 рік, видавництво «Дніпро». Джерело: Бібліотека українського мистецтва
Цікаво, що спершу Георгій Якутович створював ілюстрації-ліногравюри, а після кіно почав робити дереворити. Його ілюстрації різкі, контрастні та експресивні. Стиль художника також прослідковується в афіші та квитках, які той зробив для фільму.
Георгій Якутович, афіша до кінофільму, 1964, кольорова ліногравюра, 78,5х60, колекція Сергія Якутовича (Київ). Джерело: Я Галерея
Білет на кінопрем’єру «Тіні забутих предків» (лицьова сторона), 1965, Укррекламфільм, художник — Георгій Якутович, колекція Ігоря Гриніва (Київ). Джерело: Я Галерея
Адаптація для дітей. «Іванко та Чугайстир», 1980. Київ, «Веселка»
Малював Микола Стороженко
Окремий вид книжок — той, де подаються адаптовані уривки з класичних сюжетів. Такою є коротенька оповідка про хлопчика Іванка, який наслухався легенд та історій про мавок та Чугайстра.
Сторінки та обкладинка видання Михайла Коцюбинського «Іванко та Чугайстир» з ілюстраціями Миколи Стороженка, 1980 рік, видавництво «Веселка». Джерело: Бібліотека українського мистецтва
Цей уривок із «Тіней забутих предків» проілюстрував Микола Стороженко. Для дитячої аудиторії він використав колірну гаму, яка заворожує і викликає враження перебування у лісі. Книжка вийшла накладом у 500 000 примірників. Її анотація розповідає, що це видання вчить любові до природи.
Уривок англійською. «The Magic Song», 1988, Київ, «Дніпро». Малювала Катерина Штанко
Цей уривок, перекладений англійською, теж розповідає про мить зустрічі Іванка з Чугайстром. Але у Катерини Штанко все більш плавно, колірна гама ще більш стримана.
Однак завдяки грі з відтінками зеленого ми занурюємося у ту саму містичну атмосферу, дивуємося та зачаровуємося природою Карпат.
У образах Катерини Штанко бачимо плавність та легкість ліній.
Сторінки та обкладинка видання Михайла Коцюбинського «The Magic Song» з ілюстраціями Катерини Штанко, 1988 рік, видавництво «Дніпро». Джерело: Бібліотека українського мистецтва
Народні месники та як їх використовувати (для пропаганди, або й ні)
Звісно, найвідоміший сюжет книжок про Гуцульщину — історія про Довбуша, народного месника, який бився зі шляхтою заради справедливості, роздавав награбоване людям та зустрів свою смерть від зачарованої кулі. Сюжет виявився настільки вдалим, що за часів СРСР історія тиражувалася, з’являлася на сторінках збірок дитячих казок та у схожих виданнях. Часом сюжети переосмислювалися для молодшої аудиторії.
«Як Довбуш карав панів», 1960. Київ, «Державне видавництво дитячої літератури УРСР».
Малював Георгій Якутович
Це типова історія вписування старих героїв у нові контексти. Графіка Якутовича потужна і характерна, додає сили та підкріплює героїчність образу Довбуша.
Сторінки видання М. Білого, В. Грабовецького. «Як Довбуш карав панів» з ілюстраціями Георгія Якутовича, 1960 рік, «Державне видавництво дитячої літератури УРСР». Джерело: Бібліотека українського мистецтва
Одна книжка — двоє художників. «Легенда про ведмедя». 1968, Київ, «Веселка»
Малював Форостецький Ф.
Збірка оповідань від Григорія Кирилюка (1912-1993) є артефактом свого часу. Її автор створював оповідки про буденне життя прикордонників та простих людей Прикарпаття.
Сторінки та обкладинка видання Григорія Кирилюка «Легенда про ведмедя» з ілюстраціями Форостецького Ф., 1968 рік, видавництво «Веселка». Джерело: Читанка
За часів Брєжнєва Кирилюк писав слово захисту українській мові, доводив необхідність переважання в репертуарах театрів Івано-Франківська української класики. У цій збірці дідусь розповідає онуку різні бувальщини, в одній з яких з’являється Довбуш. Автор ілюстрацій, ймовірно, Василь Форостецький, хоч і на звороті титула вказаний інший ініціал. Ці ілюстрації — різкі, вони наче поспішають вийти за межі аркушів та подовжити свої пригоди деінде.
«Легенда про ведмедя». 1993, Київ, «Веселка»
Малював Василь Євдокименко
Перевидання книжки 1968 року відрізняється від оформлення Форостецького. Василь Євдокименко теж не фокусується на дрібницях, але більше грається з кольором та розставляє акценти.
Сторінки та обкладинка видання Григорія Кирилюка «Легенда про ведмедя» з ілюстраціями Василя Євдокименка, 1993 рік, видавництво «Веселка». Джерело: Читанка
«Червона троянда», 1970, Київ, «Дніпро»
Малювала Софія Караффа-Корбут
Схожа історія і з поезією «Чарівний перстень», що є частиною збірки від Володимира Малика (1921-1998). Він був дитячим письменником і поетом, автором історичних романів. Після поїздки в Карпати, де збирав народні перекази, Малик почав писати казки-легенди.
Палітурка видання Володимира Малика «Червона троянда» з ілюстраціями Софії Караффа-Корбут, 1970 рік, видавництво «Веселка». Джерело: Бібліотека українського мистецтва
Образ Довбуша у видання Володимира Малика «Червона троянда» з ілюстраціями Софії Караффа-Корбут, 1970 рік, видавництво «Веселка». Джерело: favoritmarket.com
Попри те, що у збірці ми маємо твори, пронизані прорадянськими наративами, художнє оформлення тут — на високому рівні. Цю збірку проілюструвала Софія Караффа-Корбут, додаючи їм експресії та підсилюючи тексти.
«Журавлі-журавлики», 1980 рік, Київ, «Веселка»
Малював Микола Богданець
У Миколи Богданця ця збірка Володимира Малика має інший вигляд: стиль та підхід до ілюстрування відрізняються від того, що бачимо у Караффи-Корбут. Ілюстрації тягучіші та плавніші — попри те, що автор намагався кольором їх підсилити. Та і гуцульський одяг тут більш повсякденний та зображений схематичніше.
Сторінки та обкладинка видання Володимира Малика «Журавлі-журавлики» з ілюстраціями Миколи Богданця, 1980 рік, видавництво «Веселка». Джерело: Читанка
«Довбушеві скарби та сни про справедливість», 1976 рік, Львів, «Каменяр»
Малювала Софія Караффа-Корбут
Казка-поема від Андрія Волощака (1890-1973), поета-радянофіла з Львівщини. У творі головний герой Івась здобуває скарб завдяки навчанню і книзі. Довбуш тут — герой легенди й приходить до хлопчика у снах.
Попри те, що у книжці доволі сильні прорадянські мотиви, її художнє оформлення викликає захват. Софія Караффа-Корбут виконує ілюстрації у своїй впізнаваній техніці, ми бачимо деталізовані народні костюми та елементи різьблення, колірна гама та розташування елементів на сторінці нагадує гуцульські кахлі. Також сильна робота з літерами назви книжки.
Обкладинка та сторінки видання Андрія Волощака «Довбушеві скарби» з ілюстраціями Софії Караффи-Корбут. 1976 рік, видавництво «Каменяр». Джерело: Читанка
«На день добрий», 1977, Київ, «Веселка»
Малюнки Ніколайц О.
Вибрані поезії, повісті, оповідання і казки Юрія Федьковича (1834-1888), проілюстровані Ніколайц О. складають враження типової збірки творів радянського періоду. Довбуш тут теж дуже героїчний. Він навіть опинився на палітурці книжки і привертає увагу майбутніх читачів своїм хвацьким виглядом.
Палітурка та сторінки видання Юрія Федьковича «На день добрий» з ілюстраціями Ніколайц О. 1977 рік, видавництво «Веселка». Джерело: Читанка
«Українські народні казки, легенди, анекдоти» та Довбуш, що не слухає цісаря, 1989, Київ, «Молодь»
Малював Віктор Бариба
Це типове радянське видання зібраного та вигаданого фольклору. Тут ми бачимо введення локальних героїв, діяльність яких вигідна партії, і оповідку про «дружній російський народ». Але це проста формальність.
Сторінки видання «Українські народні казки, легенди, анекдоти» з ілюстраціями Віктора Бариби. 1989 рік, видавництво «Молодь». Джерело: Читанка
Натомість деталізовані ілюстрації Віктора Бариби, надруковані у два кольори, справді захоплюють та змушують роздивлятися все детальніше. Довбуш у такому оформленні дуже нагадує епічного героя.
«Довбушів топірець», 1990, Львів, «Каменяр»
Малювала Зеновія Юськів
Микола Петренко (1925-2020) написав повість за мотивами народної легенди про народного месника-опришка, славетного Олексу Довбуша. Це переказ, спрямований на дитячу аудиторію. Особливо це підкреслює стиль ілюстрацій Зеновії Юськів. Вони додають казковості оповіді, одночасно використовуючи мотиви ікон і гуцульські візерунки та строї. Оскільки це не етнографічний збірник, то з першоджерелами поводяться вільніше.
Сторінки видання Миколи Петренка «Довбушів топірець» з ілюстраціями Зеновії Юськів. 1990 рік, видавництво «Каменяр». Джерело: Читанка
«Чари осіннього лісу», 1990, Київ, «Молодь»
Малював Володимир Марценюк
У цій збірці шкільних вистав від Нелі Шейко-Медведєвої (1947-2021) ми бачимо зовсім іншого Довбуша. А ілюстрації Володимира Марценюка тільки підсилюють цей ефект. Незвична стилістика та акценти привертають увагу та кличуть до експериментів.
Сторінки видання Нелі Шейко-Медведєвої «Чари осіннього лісу» з ілюстраціями Володимира Марценюка. 1990 рік, видавництво «Молодь». Джерело: Читанка
У цього короткого матеріалу не було завдання показати всі-всі-всі видання, у яких трапляються гуцульські мотиви чи згадується сама Гуцульщина. Це ідея для довгої наукової статті чи сайту-каталогу. Пошуки та ідентифікація точно були б цікавим заняттям. Натомість ми взяли чи не найвідоміший твір, де дія відбувається в Карпатах (дякуємо Коцюбинському та Параджанову) та чи не найпопулярніший сюжет про народного месника, і трішки приправили казками, щоб натякнути, як по-різному можна інтерпретувати тему. Як в письменницькому, так і в художньо-технічному оформленні. Гуцульщина досі цікава і має що розповісти. Вистава франківського театру «Гуцульське весілє» збирає незмінні аншлаги, виходять нові художні на нехудожні видання та згадуються вже старі (наприклад, «Гуцульщина» Володимира Шухевича). Гори манять як творців реклам, так і спокушають подосліджувати та створити щось нове. Ми навіть маємо два нових фільми про Довбуша: один такий, що хочеться забути, і другий, який можна переглянути не один раз.
Гуцульщина має що показати. І надихнути на ще одну красиву ілюстровану книжечку. Зазирніть до себе на поличку, раптом там теж причаїлося старе-старе видання, яке варто було б додати до списку.
