Вправа, де видих має бути довшим за вдих, – терапевтична практика, одна з рекомендацій для подолання паніки і нападів тривоги. Для Ольги Бабак ця вправа стала метафорою нової буденності, яку створила для нас повномасштабна війна.

Дихання – механізм базовий, інстинктивний, вписаний у найбільш природні ритми нашого тіла. Щохвилини ми наповнюємо свої легені повітрям війни, ділимо його з кожним живим організмом, що ще залишається на цій землі. У виставці «Видих довший за вдих» Ольга розмірковує над тим, які зміни разом з людьми переживає наше довкілля. З природних матеріалів, як-от камінь, земля та пророщені рослини, художниця створює предмети для захисту органів людських відчуттів – респіраторні маски, окуляри. Ці обʼєкти покликані унаочнити звʼязок людини з природним середовищем: через землю, каміння, рослини ми вдихаємо світ навколо, їхнє майбутнє і виживання нерозривно повʼязані з нашим власним майбутнім.

«З першого дня повномасштабного вторгнення ми усвідомили власну вразливість. Відтоді ми ніби знаходимося в стані затриманого вдиху, що породжує нескінченне відчуття тривоги. Неможливість видихнути, завершити коло, перетворює нас на спостерігачів. Ми стали свідками загибелі звичного життя. Щоденно ми змушені спостерігати, як гинуть близькі і незнайомі нам люди, тварини, як страждає екосистема, спотворюється знайомий і рідний ландшафт. Ми знаходимося серед подій, які будемо видихати ще дуже і дуже довго, з усіма проявами і наслідками геноциду, екоциду та інших спроб нас знищити. Тож цим проєктом я ставлю питаннями про те, які зміни на нас чекають? Хто і що залишиться в нас після війни? Чи зможемо ми колись видихнути?» — каже художниця.

Ольга Бабак — художниця з Харкова, що від початку повномасштабного вторгнення живе і працює в Івано-Франківську. Випускниця Харківської державної академії дизайну та мистецтв, лауреатка стипендії Міністра культури та національної спадщини Польщі “Gaude Polonia” (Вроцлав, 2017 р.). У мистецькій практиці Ольга досліджує тему ідентичності й глибинних зв’язків між людиною і місцем, а також травми, спричинені війною, та проблему адаптації до змін: особистих, суспільних, локальних, культурних, геополітичних. У своїх проєктах використовує різні графічні техніки, зокрема, техніки друку, створює графічні серії, артбуки та артоб’єкти.