Підземний Перехід Ваґабундо, вул. Пилипа Орлика, 7
Проєкт є спробою реінтерпретації нематеріальної культурної спадщини через складний наратив, що побудований на непрямих асоціаціях із сучасністю. Війна, яка охопила нашу країну і щоденно забирає життя десятків людей, є рефлексією національної боротьби за незалежність та автентичність, що триває протягом всієї її історії. Війна є контекстом, у якому ми продовжуємо існувати.
Світлова інсталяція «Білим по білому» занурює глядача в історичний контекст через один із найзначущіших елементів національного одягу – вишиту сорочку, зокрема, традицію полтавської вишивки білими нитками по білому полотну. Застосований метод ритування слугує метафорою процесу піднесення національного духу та зростаючого інтересу до української ідентичності через акт деструкції. Гравіювання, яке буквально означає процес руйнування, у такому випадку оголює глибину матеріалу, його структуру та форму. Цей творчий цикл встановлює метафоричний зв’язок із моментом підйомом національної самосвідомості та ідентичності, що супроводжує початок повномасштабної війни.
Блекаут, який став повсякденністю у цивільному житті, більше не є аномалією, а очікуваною реальністю. Проте, у хвилини абсолютної темряви, людина зосереджується на світлі, на тому, що дійсно має значення. Світлові інсталяції проєкту акцентують на тому, що завжди було внутрішньою сутністю нашого буття, на тому, що пронизує нашу повсякденність глибинним корінням та любов’ю до рідної землі й географічного ландшафту.
Авторські твори проєкту «Білим по білому», як і техніка ручної вишивки білими нитками по білому полотну («біллю»), створює рисунок високого рельєфу, зі світло-тіньовим моделюванням. Залежно від напрямку освітлення візерунок то відбиває, то поглинає світло, створюючи певну гру.