Виставка робіт з приватних колекцій, котрі формувалися як нагода фіксування смаків колекціонера, впливу моди, а також з накопичувальною метою.
Під час війни часто виникає питання – за що воюємо? А потім – у чому сенс життя? Якщо на перше, суспільне є відповіді, то друге залишає нас й надалі в ступорі. Зараз кристалізується розуміння навіщо людині мистецтво та, як акт творення допомагає залишатися людиною, розумною, чутливою, раціональною, а також усвідомлення способів примноження і споглядання.
Чи українське мистецтво останніх десятиліть промовляло про сьогодення, чи попереджувало, чи привертало достатню увагу? Виставка експонованого, як своєрідне озирання для чергових висновків, критичних зауваг, рекомендацій, а також можливість побачити те, що відсутнє до сьогодні у музеях (разом з відсутністю державного музею сучасного мистецтва, як такого).
Колекціонування – своєрідна альтернатива, або навпаки, приватне доповнення до способів формування колективної пам’яті, котра формує націю, а отже укріплює державу. Також це найважливіший на сьогодні елемент формування ринку предметів сучасного мистецтва. Музеї за тридцять років української незалежності залишаються у більшості випадків радянським атавізмом де більшість експонатів зосереджено у недоступних загалу фондосховищах. А отже, вони не працюють. Музеї не закуповують артефактів сучасного мистецтва (за окремими винятками), а отже не формують історичної картини сьогодення.
Приватна колекція також у більшості випадків прихована від очей публіки, але такі інституції як Одеський музей сучасного мистецтва та музей сучасного мистецтва Корсаків, «Я галерея» у Львові демонструють позитивні зміни у цьому секторі, але їх замало. Війна уможливлює радикальні зміни у стосунках держави з культурою, та за пів року активної фази війни жодних спроб щось зробити не помітно.
Отже, за що ми воюємо?

У виставці будуть презентовані роботи Ореста Заборського, Анатолія Звіжинського, Ростислава Котерліна, Павла Макова, Ігоря Перекліти, Івана Приходька, Олександра Ройтбурда, Арсена Савадова, Ярослава Яновського