Програма «Школа творчої солідарності», яка триватиме в онлайн-формі до жовтня, спрямована на вирішення питання, як зберегти солідарність у найскладніших ситуаціях, таких як політичний тиск чи фізична війна. І головне: як говорити про війну в Україні, насильство, страх, вимушену міграцію?

Працюючи у форматі резиденції, ми відкрили низку питань: якщо сусідство, а також солідарність і турбота походять від горизонтального співіснування, то як можлива солідарність на відстані? Що означає концепція «творчої солідарності»? Щоб ідентифікувати дію як «творчу» чи «культурну» солідарність, ми виділяємо такі аспекти, як мистецтво, активність, політичне вираження, метафора, перформативність і робота з пам’яттю, спадщиною та простором. Серед дисциплін, які ми використовуємо для планування та реалізації Школи креативної солідарності, мистецькі практики, критична теорія, географія, соціологія, дослідження пам’яті та урбаністика.

Протягом резиденції ми говорили про можливі стратегії солідарності, які б дали можливість підсилити багатоголосся тих, хто не має доступу до достатньої репрезентації. Про можливості змін шляхом колективних дій соціальних мереж.

Водночас ми підвішували можливість солідарності загалом. Задавали питання чи може солідарність із природою стати інструментом боротьби під час війни? Чи існують межі радикальної солідарності?