Василь Вацеба – ім’я, що впродовж кількох десятків років було на слуху, воно відоме величезній кількості жителів нашого міста, а також його гостям, котрі, перебуваючи з різних причин в Івано-Франківську та прагнучи мати пам’ятку, могли придбати для себе картину художника. Були це переважно невеликого формату олійні пейзажі, які відтворювали милі оку карпатські краєвиди з потічками, захід сонця та осінню алею. Саме ці сюжети користувались найбільшою популярністю. Вернісажі робіт В. Вацеби були першими на «Стометрівці», їх старт сягає орієнтовно початку 1990-х років. Для самого художника малярство цього періоду, що було розраховане передовсім на спраглого краси пересічного глядача, мало на меті підтримувати матеріальне благополуччя сім’ї, про реалізацію високомистецьких завдань у цей час звичайно не йшлося. Представлені ж на виставці в музеї олійні полотна, графічні аркуші дають можливість пізнати того Василя Вацебу, що є невідомим широкому загалу. Це ранні роботи художника, коли, зі слів самого автора, хотілось аналізувати натуру, експериментувати з кольором, пробувати себе у різних техніках. У творах цього періоду виразно простежується мистецьке обдарування, тонке відчуття художником кольору, його мінливості, вміння передати характер портретованих, застосовуючи як м’яку бархатистість мазка, так і скупу лінійну графічність малюнку. Про себе, незавершену художню освіту у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша, митець є небагатослівним; вдалось дізнатись лише те, що бажання малювати проявилось у нього ще в дитинстві і що впродовж року він працював на посаді художника-декоратора в обласному драматичному театрі – цей факт, зокрема, підтверджує низка графічних начерків акторів, згодом – головним художником на арматурному заводі. А ще залюбки працював Василь Вацеба на пленері та самотужки поринав у загадковий світ класичного мистецтва.