Вистава про тишу після вибуху, у якій продовжують звучати голоси минулого та сотні запитань.

Коли почалася війна з московією? У 2022 році, коли впали перші ракети? У 2014, коли окупували Крим? Чи, може, значно раніше — коли у наших будинках зазвучали: російські серіали, російська музика, російська мова. Коли ми перестали помічати різницю між “їхнім” і “нашим”?

Це вистава про усвідомлення того, що “ностальгія” часто була пасткою.
Що ми слухали, сміялися, жили в інформаційному просторі, який крок за кроком насаджував чуже — і стирав наше. М’яко. З піснею. З екрану.

У виставі звучить ненормативна лексика та мова ворога (російська). Відгук на виставу тут.