Вихід із зачарованих кіл, музика як потік свідомості та ламання канонів — це про «сад ідей», який представив себе публіці у перший день квітня Community Garden Xub. Фотографка Олеся Саєнко дізнавалась про новий творчий простір Івано-Франківська. Відповідає Олег Куцела.
Хто стоїть за Garden Xub? Це одна людина чи команда?
Приблизно в першій половині лютого цього року, коли в моїй черзі відключень електроенергії почались певні послаблення графіків, нарешті відчув слушний момент, щоб пограти в Witcher 3. Від початку повномасштабної війни було дуже важко насолоджуватися ігровим медіумом чи навіть просто відволікатися на читання бульварних романів. Witcher 3 для мене — те, що змогло «розрідити» реальність. Поринув з головою на місяць, поки не пройшов всі квести.
Після цього разом з легкістю відчув і певне спустошення (що логічно), та шукав куди скерувати свою увагу. Мені написав Андрій — студент-історик і майбутній завгосп Garden Xub — та розповів, що на вихідних їздив у Львів на «гаражне мистецтво». Там йому вдалося перекинутися кількома словами з організатором. Після того, як Андрій на питання про рідне місто сказав про Франківськ, той просто посміявся і кинув, що «це село, де не буває нічого цікавого». Звісно, в цьому немає жодного одкровення, але мене це зачепило. Одразу поліз на OLX шукати склад чи невеличкий ангар під оренду для майбутніх івентів.
Наступного дня Андрій розповів про мою ідею декільком друзям, всі дуже загорілися та підтримали ініціативу. Стало зрозуміло, що за це необхідно взятися серйозно. За наступні 10 днів я написав понад 30 власникам приміщень та рієлторам, побував на огляді восьми місць. Але коли прийшов на Левицького, оцінив акустику приміщення, побачив обриси замальованої п’ятикутної зірки на стовпі, який ми пізніше розклеїли журналом «Грішниця», то відчув: це воно.
Ми орендували приміщення три тижні тому. Це був звичайний великий цегляний гараж (або недоангар) на 150 квадратів з білими стінами. Завели електрику, поставили 3-фазну розетку, декілька звичайних, потужну лампочку. До відкриття, яке відбулось 1 квітня, оперативно готували приміщення: шукали столи, крісла, певні декорації, зробили гардероб й ще безліч всього. Оформили зону для відпочинку, поклали килими — люди там грали у PS2. Зараз шукаємо диванчики та лавочки на вулицю, більше вазонів, в перспективі — купити біотуалет, під’єднати інтернет.
Команда Garden Xub така: Я, Андрій, Бодя «ZhechKa жирова», not сonstantine, два перспективних диджеї Олег та Давид, які роками вчилися зводити на контролерах в себе вдома, Макс, який флексив з «Чернігівським» біля Ейфелевої вежі, коли їхав на кастинг у модельне агентство. А ще — дизайнерка Христя та спеціалісти по світлу і візуалам Ед та Костя.
Garden Xub — це формація чи місце? Про що цей проєкт?
Garden Xub — це одночасно назва локації та серії мультидисциплінарних подій, які ми організовуємо. Зараз робимо акцент на музичних подіях, але в майбутньому хотілося б поєднувати виставки з виступами диджеїв, кіновечори з відкритими дискусіями, декларування поезії під синтезатори та драммашину.
Мій принцип: до кожної події в житті можна віднайти саундтрек — це додає ліричності.
Одного разу мені робили МРТ. В тій медичній кімнаті буквально грала пряма бочка на 120 bpm та було чутно спів птахів. А під час процесу почався death industrial, який переходив у noise. Такий досвід складно отримати на рейві у його звичному розумінні. А мені б хотілося, щоб інші це також відчули.
У золоті часи «академічної» електроніки (Джон Кейдж, Яніс Ксенакіс, Карлгайнц Штокгаузен) було поширено називати свої композиції на зразок «Опус для магнітної плівки та препарованого фортепіано».
Що заважає поєднати аутсайдерський погляд на академізм, інструментарій з електроакустичних імпровізацій (EAI) та елементи з клубної деконструкції? Наприклад, написати етюд «Для двох папуг та мультиканального мікшера»: розкласти клітки з папугами по локації, в клітки поставити дистанційні мікрофони, годувати папуг крекерами (поки зоозахисники не бачать), а далі обробляти сигнал з мікрофонів через процесор ефектів на мікшері та ліниво набивати ламані ритми на ґрувбоксі, семплувати звук битого скла.
І таких ідей у нас — безліч.
Зараз ми в активному пошуку інвесторів, спонсорів чи грантів, щоб допомогли оплачувати оренду приміщення. Чи суборендарів, які можуть займатися там будь-якою своєю діяльністю (крім вихідних).
Які ваші три основні цілі?
а) Розширення палітри музичних подій
Коли сидів у твітері у 2015-2016 роках, був підписаний на всіх передових музичних продюсерів, дизайнерів, нішеві галереї та видання. Коли бачив афіші подій, цікаві концепції івентів, фото з виставок з постінтернет-арту, то тихо собі плакав в подушку під Crystal Castles, дивився аніме і розумів, що життя проходить повз. Крипто- та алґорейви, DIS Magazine на Берлінському бієнале, поєднання імерсивності VR-досвіду з ґеймбієнтом.
Війна по-своєму на кожного вплинула. Це енергія не тільки фізичного руйнування, але й ментального переродження. В мене вона витягнула з підсвідомості «інтернет-травму» юності та змушує закрити цей гештальт, додаючи свої барви.
б) Відкритість до всього нового. Давати шанс молодим творчим особистостям (музикантам, художникам) виразити себе без зайвих обмежень.
Мене особисто захоплює, коли музику відчувають як потік свідомості: будують сет так, як Джеймс Джойс написав «Улісс»; коли розвинене фрактальне мислення та колажне бачення. Якщо ти не ламаєш канони, то вони ламають твій творчий потенціал і змушують зациклюватися на декількох схожих стилях, грати їх весь час. Це вайб 90-х.
Наші люди адаптувалися до війни, тож адаптуються і до різних темпів та жанрів під час сету — хоч до фрі-джазу.
Таке різноманіття по кайфу, воно дарує яскраві емоції, просто послухайте декілька міксів на NTS Radio.
в) Музичний трип важливіший за будь-що інше.
На яких умовах можна співпрацювати з вами й до кого звертатись?
Звертатися можна в директ в інстаграмі. Дуже скоро додамо електронну пошту, телефон та форму для заповнення.
Щодо умов — залежно від запиту та днів тижня. Все індивідуально, але завжди лояльно.
Фото: Тарас Теліщак
