16 грудня у Підземному переході «Ваґабундо» відбулося відкриття виставки ілюстрацій Христини Пищ до антології перекладів поезій Чарльза Буковскі «Вірші останньої ночі на Землі» франківського видавництва «П’яний корабель». Захід також поєднував презентацію двох книг автора — вже згаданої збірки та щоденника останніх років життя «Капітан пішов на обід, корабель захопили матроси» — і супроводжувався читанням поезій Буковскі, розпиванням пива з невеличкого холодильника на сцені й грою в карти з художницею виставки, які вона розробила на основі власних ілюстрацій до книги.
Фото: Христина Михайлюк
Засновники видавництва Христина Михайлюк та Мірек Боднар згадали свої попередні, не менш нетипові презентації, та розповіли, як обирають ілюстраторів до видань і формати організованих книжкових подій.
Кожна ваша презентація — незвична і дещо екстравагантна. Чому вирішуєте робити саме так і як вигадуєте формати?
Мірек Боднар: Звичні презентації, коли люди просто приходять, щось говорять і читають тексти, нам не подобаються.
Це наша третя чи четверта презентація, напевно. Перша — коли презентували Рафала Воячека в саду, де була книгарня «Під лиликом» на вулиці Шевченка. Там робили тематичні коктейлі, які любив пити Воячек (тобто з какао і горілкою), а на фоні крутили фільм про нього Леха Маєвського, і теж читали. Потім була презентація Джима Моррісона на Porto Franko — певно, наша найцікавіша, бо ми попросили «Перкалабу» зробити кавери на The Doors. І ще була одна така супергрупа, де зібралось кілька музикантів з франківських груп (з «Карни», «Пана Пупця»…), і вони теж зіграли декілька каверів, а ми між тим читали.
Не знаю, чи це так екстравагантно, але завжди стараємося підібрати візуальний супровід.
Ось на сьогоднішню презентацію хотіли зробити так, як це було на читаннях Буковскі 1982-го року в Сан-Франциско: він сидів на сцені, а біля нього стояв холодильник, заповнений пивом; він читав і час до часу діставав собі випивку звідти. Ми вирішили обіграти це і зробити так само, щоб було цікавіше, ніж просто сидіти й говорити, — і додали трішечки інтерактиву.
Христина Михайлюк: Звичайні книжкові презентації — це нудно. Всі такі дуже розумні сидять і намагаються (або не намагаються) щось донести. Просто сам формат нудний, тому не робимо презентації в книгарнях, бо приблизно знаємо, яка публіка приходить на наші події: вони не будуть себе вільно там почувати, і організатори не будуть себе вільно почувати, буде не гармонійно.
Як ми вибираємо формат? Автор його диктує. Те, чим живе автор, — саме собою надихає.
Ми навіть всі ідеї, які в нас були про презентації, не використали, бо нам часто лінь їх робити. А інколи немає ресурсу. Наприклад, хотіли зробити презентацію Ґеорґа Гайма в січні на озері або річці, яка покрита льодом, — тому що він загинув, катаючись на ковзанах, провалившись крізь лід. І ми хотіли зробити щось таке, але ті зими, коли видали книжку, були безсніжними й не морозними — тож не склалось.
Буковскі «продиктував» холодильник з пивом. Книжку Ростислава Шпука ми видавали паралельно з виставкою робіт Парфьона, її головного персонажа, — теж поєднувалося між собою.
Як обираєте ілюстраторів для своїх видань?
Мірек Боднар: Це переважно наші друзі або принаймні знайомі. Наприклад, коли ми робили Воячека, запросили Олега Перковського зі Львова, бо подумали, що Олег співзвучний з ним — обидвоє любили пити і були трошки божевільними. Коли придумали, що видаємо Буковскі, то згадали, що він теж малював, і його малюнки були схожі на те, що робить Христя, — воно зійшлося. Стараємося тематично підібрати ілюстратора до автора. Нам здається, що життя та стиль художника якось перегукується з тим, що писав автор.
Фото: Ростислав Шпук
Якщо автори, яких видаємо, вже більш-менш знані, то ілюстраторів хочемо підключати молодих і невідомих. Так було з Кірілом Кіріловим, який робив ілюстрації до Джима Моррісона: ми знали, що він малює прикольну графіку, і подумали, що його ілюстрації дуже класно пасуватимуть до віршів Моррісона.
Христина Михайлюк: Все за відчуттями. Слідкуємо за цією сферою і у нас багато друзів серед художників — ми просто в контексті. Бачимо, хто з якими темами працює, і що ці теми перегукуються з темами автора, якого хочемо видавати.
Можливо, є зараз на думці хтось з художників чи художниць, із ким ви б хотіли поспівпрацювати?
Мірек Боднар: Спочатку — книжка, а потім вже думаємо, хто до цієї книжки міг би зробити добру ілюстрацію.
Христина Михайлюк: Якщо хочемо з кимось співпрацювати, просто йому пишемо. Ось з Петром Буяком хочемо працювати, але там буде більше фокусу на художнику, ніж на тексті. Тобто навіть не те, що він буде ілюстратором, а це ми будемо ілюструвати текстами його роботи. А так не можу назвати жодне ім’я, бо якщо хтось з’явиться на думці, я просто йому напишу, — навіть якщо мені відмовлять, то принаймні спробую.
Головне фото: Ростислав Шпук
