Виставка творів Петра Боєчка

Виставка творів Петра Боєчка до 90-річчя від дня народження та 15-річчя відходу митця у вічність.
Є художники, які навіть коли вони вже у засвітах, все одно залишаються присутніми у нашому місті.
Мозаїка «Дума про крила» (1968) у залі авіакас, мозаїчний фриз на теми народних казок у кімнаті матері та дитини франківського вокзалу, темперний розпис «Квітка з полонини» (1967) у Калуші, в готелі «Прикарпаття», мозаїчне панно «Пісня лісу» (1970) у Вигоді, розписи темперою у музеї в Крилосі (1975), мозаїка на фасаді Калуської школи № 2 (1976) — усе це руки Петра Боєчка, людини, яка впродовж десятилітть вписувала своє бачення світу в архітектурну тканину Прикарпаття.

Народився митець 16 листопада 1935 року в селі Гермаківка на Тернопільщині  (тепер Борщівський район, Тернопільська обл.). Фах здобув у Львівському училищі прикладного мистецтва (сьогодні — Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша), відділ монументально-декоративного розпису (1958-1963).

Творче життя митця розгорнулося в Івано-Франківську, куди після закінчення вузу, його направили працювати в художньо-виробничі майстерні Івано-Франківського обласного Художнього фонду України. 1970 року Петро Боєчко став членом Національної спілки художників України, працюючи в галузі станкового і монументального живопису. З 1969 року митець брав участь у всеукраїнських та закордонних виставках, зокрема у Румунії (1977). За життя художник підготував шість персональних виставок, був учасником численних творчих імпрез. Персональні виставки пройшли в Івано-Франківську в 1995 та у 1997-1998 роках.

Твори Петра Боєчка 1970–1980-х років відносять до декоративного напряму, що розвивався в руслі абстрактних пошуків із стилізацією та узагальненням площинного зображення, використанням локальних кольорів, увиразненням контуру та фактурності фарбового шару. Головним формотворчим елементом, змістовим та емоційним акцентом образу виступає колірна насиченість. У станковому живописі роботи Петра Боєчко вирізняються світлом, що стало його головною темою і головним мотивом. Воно тривожне в нічних пейзажах, містичне в різдвяних полотнах, переможне в картинах про волю. Але присутнє завжди.