Виставка традиційних українських прикрас

Впродовж усієї історії прикраси були найстійкішими матеріальними свідками розвитку суспільства, важливим інформативним джерелом його техніко-економічного та духовного рівня, яскравою прикметою часу. Прикраси, як витвори мистецтва, яскраво характеризували рівень художніх смаків, розкривали естетичні канони різних стилів кожної історичної доби.
Українські народні знімні прикраси – це не просто яскраве декоративне доповнення вбрання, це історично відпрацьована система народного мислення.
Вартість металу та каміння, з яких у XVIII – XIX ст. виготовляли жіночі прикраси, була показником майнового статусу селян. Прикраси передавали з покоління в покоління. Вони вважалися найкоштовнішою родинною реліквією. Селянські прикраси виготовлялися місцевими ремісниками або купувалися на ярмарках. Кожна жінка добирала до костюма відповідні нагрудні прикраси: намиста з бурштину, коралів, перламутру, венеціанського скла, різноманітного каміння з підвісками у різних комбінаціях.
До Дня вишиванки Івано-Франківський краєзнавчий музей представляє виставку «Традиційні українські прикраси із фондової колекції ІФКМ». На огляд відвідувачам представлені нагрудні прикраси, які були популярними серед жінок Прикарпатського регіону в ХІХ – першій половини ХХ ст.
З середини ХІХ ст. особливої популярності набули привізні італійські різнокольорові скляні намистини з яскравою поліхромною орнаментикою, яких в народі називали «венеціанськими». Разом з намистом носили дукачі (прикраси у вигляді низки монет) та хрести місцевого виробництва.
На Гуцульщині виготовляли шийні прикраси релігійного характеру – згарди, які складалися з мідних литих хрестиків, а також шелести, чи не найбільш архаїчні жіночі шийні прикраси.
Особливо цінними для селянок було різне за кольоровими відтінками та розмірами коралове намисто. Разки з нього називали «добрим намистом», «мудрим намистом», «щирими коралями». Кількість коралових разків, розмір та довжина, якість намистин були показником сімейного достатку.
Наприкінці XIX – на початку XX ст. великої популярності набули лускавки – традиційне українське намисто з порожнистих намистин (дутого скла). Свою назву прикраса отримала через надзвичайну крихкість: тонке скло легко тріскалося, тобто «лускало», з характерним звуком.
Виставка працює з 21 травня.