Виставка подарованих робіт Геннадія Гриценка

Відкриття виставки подарованих робіт, народна картина та колекція вишитих рушників Геннадія Гриценка.

Пропонована для перегляду виставка має на меті знайомство відвідувачів із творами невідомих авторів, яких, з огляду на живописну мову та добір сюжетів, звикло називають самодіяльними митцями. Експоновані роботи, на яких відтворено українське село, ставок, козака з дівчиною біля криниці тощо, а також вишивані, ткані рушники та колекція авторської графіки (всього понад 470 одиниць зберігання) у 2024 – 2025 роках з доброї волі Гриценка Геннадія Юхимовича – митця, колекціонера, що більше відомий на загал під обраним псевдо – Марченко, стали власністю Музею мистецтв Прикарпаття. Хто ближче контактує з цим чоловіком, відзначає його енергійний, жвавий характер, гостре допитливе око, галантність та вроджену харизму, яка, незважаючи на поважний вік, робить його товариство вельми цікавим. Коло власних зацікавлень Геннадія Юхимовича – надзвичайно широке. Він відомий як художник-монументаліст, виразними є його здобутки також у царині графічного мистецтва. Г. Гриценка знають як громадського діяча, історика астрономії, мецената; саме завдяки йому фондове зібрання ММП ще у далекому 2015 році поповнилось майже півсотнею творів народного малярства та ужиткового мистецтва
Народився Г. Гриценко 10 жовтня 1932 року в Запоріжжі, за освітою він – інженер-будівельник. Варто відзначити, що внутрішнє відчуття краси та бажання її відтворювати з’явилось у нього ще в ранньому дитинстві, супроводжувало у шкільні та студентські роки. Працюючи старшим інженером-конструктором запорізького інституту «Промбудпроєкт», Г. Гриценко не полишив улюбленої справи – малювання. Творчі здобутки не забарилися, саме на початок 60-х років припадає початок його мистецької діяльності. Він бере участь в обласних, а згодом і республіканських художніх виставках. Мистецькі успіхи стають запорукою прийняття на роботу Г. Гриценка у Запорізькі художньо-виробничі майстерні; 1966 року він стає членом Спілки художників України. 1960 – 70-ті роки стали переломними у творчому житті митця з огляду на знайомство та спільну творчу працю з художниками-шістдесятниками: Галиною Зубченко, Григорієм Синицею, Аллою Горською, Віктором Зарецьким. Разом з ними художник створював комплекс мозаїчних панно на стінах школи №5 в Донецьку, у співавторстві з іншими митцями він виконав кілька інших монументальних творів у Запоріжжі. Пробудження національної свідомості художника спонукає до пошуків нових тем для творчості, з’являється непереборна тяга до колекціонування предметів, творцями яких є український народ: народна картина, вишивка, ткацтво. Його невелика скромна оселя за роки збиральницької праці, як та скриня без дна, стала прихистком для численних раритетів.