«Вхід тільки для Божевільних» – це фраза, що її написав Герман Гессе. Він вважав, що вона спонукає до роздумів, і яку можна тлумачити безліччю способів. «Вхід тільки для Божевільних», це запрошення у якийсь новий вільний світ. Хоча можливо це лабіринт, з якого нема виходу, якщо ти бажаєш повернутись туди, звідки прийшов. Можливо це ми випробуємо трансформаційну силу Божевільності, щоб відчути її в особистому просвітленні та розвитку, а також її роль у вихованні емпатії та співчуття до інших. Крім того, ми перетнемо бар’єри, які перешкоджають розумінню явищ, таких як упередження, правила, закони, звички, комунікативні непорозуміння. Зображення зайця з зубами крокодила або кота з людським виразом обличчя може скрасити чийсь день. Може привести до відкриття, мовляв, це не заєць і не кіт. Це інша сутність і сила, це світло в кінці лабіринта. «Вхід тільки для Божевільних» – це потужний живописний інструмент, який дасть змогу відкрити нові можливості в житті кращу орієнтацію в навколишньому світі. Наприклад, розуміння дивної зображальної мови може дозволити нам спілкуватися з гуманоїдами з різних галактичних цивілізацій, і розширити можливості нашої підсвідомості. В даному випадку знайти вихід з продиктованого долею лабіринту. Нарешті, гра зі складними й абстрактними поняттями також може бути входом туди, в той космос, куди входять тільки божевільні. А там один крок до звіра, що зветься геніальність. Він може просочитись в мозок того, хто прийме запрошення ввійти туди, де написано “Вхід тільки для божевільних”. А насправді, все банально. В світі не божевільних один, а може 2%. Велком ту «Вхід тільки для Божевільних» Олександра Ляпіна.
Але не кажіть потім, що вас не попередили.