Коли твій улюблений автор – Курт Воннеґут ( і його книжка  «Колиска для кішки» – якшо шо), а ще – Орвелл і  на додачу – уже 1507-й день у тебе триває депресія, бо розумієш: ядерна зима – це мегасерйозно… то це ще не кінець світу.

З позитивного у твоєму бункері – ледь помітний смайлик на запилюженому екрані монітора і рятівне коло мотузки…  Мотузки, яку ти якраз приміряєш. Але у цю мить тебе відволікає телефонний дзвінок…

Ти вирішив, що ти  – остання людина на землі?  Нічого, все не так трагічно, бо  тебе чекає Марго і щастя спілкування чоловіка з жінкою. Смак життя повертається. А може, навіть народжується любов. 

Прем’єрна режисерська робота акторів Франківського драмтеатру Ірини Онищук та Івана Бліндара переконає вас у тому, що навіть якщо  «на вулиці радіація після ядерного вибуху і туди не можна виходити найближчих років сто, мріяти – це привілей живих. Мріяти – це мати надію…».