Чорний півень

Котилася торба з високого горба. У торбі намисто – перлини іскристі. У кожній перлині боги та богині, озера прозорі, галактики, зорі, комети, планети, есеї, сонети, долини і гори, краса і потвори, річки та пороги, рокадні дороги, відвага і зради, чесноти і вади, скарби, таємниці, хліби-паляниці…
Жила колись в одному місті жінка самотою: ні дітей, ні чоловіка не мала. І якось подумала собі: Піду-но я на базар– куплю курчатко.
Так і зробила, купила чорне курчатко. І виріс з того курчатка півень. Та такий гарний – козак, а не півень! Пірʼя– як смола, чуб – як шапка смушева, а штанці немов шаровари. Про хвоста й казати нічого – не хвіст, а прапор. А як закукурікає – пів міста чує!
Чижик, чижик, чижинець, Прехороший молодець! По садочку скакав, Пані Марію вітав.
А коли біда прийшла – врятував мешканців від ворожої навали…