Кожен день наповнений різними емоціями, відчуттями, новинами. В цьому вирі абсурду, немислимих досі подій, втрат та досвідів ми проживаємо свій час, той, який нам призначено. Однак, ми живемо — і це аж ніяк не про страждання, це про необхідність жити навіть попри втрати. Про буденну відвагу робити свою справу, ділитись, творити, «співати свою пісню». Творити різне, змінюватись, рефлексувати та реагувати, запамʼятовувати, травмуватись, проживати цю війну, але жити.