Днями відбулася її перша презентація у Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Михайла Івасюка. Іванна Стеф’юк розповідає: від самого початку було вагання, чи вдасться видати книжку в переломний час: «Був період заціпеніння і мовчання, це березень. Від тотального болю і страху здавалося, що смерть до мене вже прийшла. Я читала про війну, я навіть досліджувала її в дисертації, але я ніколи не відчувала її так близько. Війна – це стихія-паралітик… А далі було лікування роботою, до самозабуття, а далі я зрозуміла, що якщо я не рухатимуся в напрямку світла і якщо не ділитимуся цим світлом з іншими – мла мене поглине. Спочатку я відважилася на книжку образків «Про вас» з історіями найсвітліших людей свого часу, далі я порадилася з рідними людьми і видавцем – і вирішили видавати «Дику ягоду». Пані Юлія, яка вирятувала цю збірку, закопавши системний блок зі всіма своїми робочими файлами під землю, вела рукопис від початку і до стадії друку – вже з-за кордону. Це людина невимовної сили і світла, – переживши окупацію свого міста, ця мужня жінка знайшла в собі сили відродитися і наснажувати інших – на творчість, на роботу, на життя. Ми додали в рукопис під назвою «23.02» ще кілька віршів, написаних уже у воєнній реальності і наша «Дика ягода» вийшла. Так, ні я, ні хтось інший не знає достеменно, що буде завтра. Але хай прибуде з нами світло, рухаймося вперед і тільки вперед».