«Троянда ритуального болю» — це глибокий художній портрет Василя Стефаника, одного з найвизначніших українських модерністів. Автор занурює читача у внутрішній світ письменника, де трагічність і біль переплітаються з невгамовним пошуком істини та духовної опори.

Текст розгортається як драматична сповідь: у ньому оживають дитячі спогади, болісні любовні переживання, тягар самотності та відповідальності за власний талант. Процюк відтворює атмосферу доби, але водночас акцентує на вічних питаннях: приреченість митця на самотність і зв’язок генія зі стражданням.

«Троянда ритуального болю» — це не лише роман-біографія, а й метафізична драма про людину, що наважилася заглянути в найтемніші глибини людської душі. Степан Процюк з особливою проникливістю і чуттям мови показує Стефаника як особистість і як художника, котрий залишив світові тексти, що досі очищають і потрясають.