Руки між життям і війною

Hands Between Life and War / Руки між життям і війною — документальний візуальний проєкт про руки як найчесніших і найточніших свідків війни. У центрі проєкту — руки військових хірургів і руки поранених військових у стінах військового шпиталю. Це історія не про звання, не про нагороди й не про зброю. Це історія про дію, біль, витримку, відповідальність і про людську межу, яку щодня доводиться утримувати. Військовий шпиталь у цьому проєкті постає як тиха передова. Саме тут зустрічаються руйнування й відновлення, страх і довіра, біль і концентрація. Між цими руками виникає крихкий простір — між життям і війною — де кожна секунда має вагу, а кожен дотик здатен змінити хід подій. Фотографії створені без дистанції. Камера присутня в операційній, фіксуючи реальність такою, якою вона є: відкритою, напруженою, чесною. Тут немає спроби пом’якшити або відсторонити глядача. Навпаки — деталь, близькість і прямота дозволяють не просто побачити, а фізично відчути моральну й тілесну напругу моменту. Hands Between Life and War говорить мовою, зрозумілою поза кордонами й мовами. Це мова дотику, руху, зусилля та турботи. Проєкт розповідає про війну не через вибухи й лінію фронту, а через те, що відбувається після — коли життя потрібно втримати, відновити й зберегти. Це історія про тих, хто рятує, і про тих, кого рятують. Про тонку межу, де війна ще не відпускає, але життя вже починає боротися за себе — у руках.
Від січня виставка вже побувала у Івано-Франківську, Львові, Самборі, Києві. Після Тисмениці очевидно переміститься до Яремчі, Коломиї, Дубівців.
Олександр Плаксін — український фотограф. Народився 30 жовтня 1981 року в місті Сєвєродонецьк Луганської області. У квітні 2022 переселився з сім’єю до Івано-Франківська. З липня 2024 року проходить службу в Збройних Силах України. Професійну діяльність пов’язує з документальною та художньою фотографією, працюючи на перетині візуального свідчення та осмислення реальності. У центрі його уваги — людина, простір і час, зафіксовані без зайвої драматизації, але з глибоким внутрішнім наповненням. Основою підходу є класичні фотографічні принципи: точна композиція, робота зі світлом і повага до сюжету. У своїх проєктах Олександр зосереджується на темах пам’яті, присутності та змін, які відбуваються з людиною й середовищем. Його візуальна мова стримана й зважена: кадр не нав’язує інтерпретацію, а створює простір для осмислення. Автор уникає зовнішньої ефектності, надаючи перевагу чесному й точному фіксуванню моменту. Фотографія для Олександра — це інструмент відповідальності та збереження контексту. Його роботи формують цілісний візуальний наратив, у якому кожен образ працює на довготривалу пам’ять, а не на миттєву увагу.