Сліди — це те, що виникає внаслідок взаємодії. В механізмі взаємодії беруть участь обидва об’єкти — один утворює слід, а інший сприймає. Якщо будь-який об’єкт вийде з цієї комбінації, сліду не буде.

Як зникають сліди, які вже відкарбувались? Чи сліди зникають безслідно? Чи слід — це вже назавжди, і змінюється хіба форма та інтенсивність? Якщо сліди зникають, то за яким механізмом — чи достатньо простої відсутності взаємодії, чи потрібна інша дія, контрдія, компенсуюча дія?

Кураторка Альона Каравай обрала кілька робіт Євгена Самборського з 1999 по 2015 роки, аби й згадати про ці роботи, й подумати про природу (зникнення) слідів — поки в сусідній кімнаті Асортиментної об’єкт Васі Дмитрика гудить та вібрує, аби сліди продукувати.

Євген Самборський (1984) — художник і куратор, народився у Франківську та навчався в Інституті мистецтв Прикарпатського національного університету. Переможець МУХі. Отримав першу спеціальну премію PinchukArtPrize в складі Відкритої групи в 2013, номінант PinchukArtPrize 2018. Куратор Резиденції для художників в Івано-Франківську (2015) та Міжнародного фестивалю актуального мистецтва Porto Franko (2018). Наразі живе та працює в Лондоні.

Категорії проєкту: лімінальні простори, тимчасові автономні зони, знайдені / змінені об’єкти, переміщення, ентропія, сліди.