Цей проєкт являє собою серію пейзажів, вигаданих в прямому сенсі слова. Будь-який збіг з реальними локаціями є випадковим.

“Пейзажі не несуть в собі смислового навантаження, а швидше є емоційними середовищами, за допомогою яких я намагався передати свою тугу за кольором, кольоровими відношеннями, цікавими колоритами. Кожна людина сприймає колір по своєму, особисто в мене сприйняття, і зокрема кольору, інколи виходить на певний психо фізичний рівень, де я починаю відчувати голод, жагу. Часто те, що я індитифікую як красиве в мене викликає біль, але ці почуття несуть здебільшого світле позитивне забарвлення. Коли я навчався в коледжі, одна викладачка з живопису вживала до певних кольорових відношень термін «смачний колір», не знаю наскільки в мене вийшло смачно, але…”, – каже автор.