Найбільш розповсюдженими терміналами сьогодення є гібридний, видозмінний, алгоритм, злам, трансформація, експансія, глобалізм, полярність. Якщо уважно споглядати історію культури ці терміни були завжди і були уживані лишень в іншому «забарвленнні та під іншим кутом». Гібридний був синтетичним, глобальний був універсальним, алгоритм був порядком та логікою. Людина біжить до умовних форм розуміння свого сьогодення та моделює імовірне майбутнє. Зараз для цього процесу є безліч засобів, девайсів та практик. Людина біжить, тому що час пришвидшується та ущільнюється внаслідок збільшення різних «площин реальності» і не виключенням є припущення, що з часом людина в годину отримує в годину стільки емоційних змін й подій, скільки колись проживала за рік або два. Цікавим є аспект мистецької «площини» де є можливість споглядати всі форми трансформацій, робити ретроспективу, наповнювати об’єкти сенсами, шукати виправдання та надавати обгрунтування, аналізувати причинно-наслідкові аспекти, мотиви, занурюватись в тінь архетипних моделей та отримати секундне щастя розуміння того наскільки життя загадкове, непрогнозоване й водночас очевидне та передбачуване.
Мистецька площина – як стіл хірурга, де можна споглядати процес анатомізації чи атомізації матерії та субстанції, живого та неживого, вічного й секундного. Уважно споглядати, добре, коли свіже споглядання породжує нове розуміння. Хоча саме «розуміння» обтяжливе, потребує відповідних ситуацій та засадничих переумов. Ми живемо в час секундного кліку – сфотографував й побіг далі.
З часом девайси надаватимуть «палітри» послуг та форм та ми будемо «дизайнувати» своє перебування тут й тепер кліком за певним лінком. Тому важливим є фіксація сьогодення, як форма щоденника, котрий буде нести розуміння нашого переходу до вищеокреслених зламів й гібридних алгоритмів, що заполонили простір як інформаційний, так і особистий. В проєкті «Клік» є спроба послідовної фіксації нових алгоритмів в контексті знайомих явищ та подій».