“Цей проєкт не про землю. Земля є домом, поживою, метою, життям… Земля є нашою перспективою, куди, зрештою, повернемося… І земля є свідком від початку. Цей проєкт про Страсті. Я його не придумував, він виникав як реакція. Тоді минуло п’ятдесять днів від смерті товариша, почалася велика війна. І з’явилося так багато болю: свого, рідних, чужого (вже тепер теж власного).

Із тиском, шо розколював голову, пульсував цей біль. Ми тепер усі його знаємо. Впізнаємо в очах, у півслові, в потиску руки, в обіймах. Біль нас поєднав. Хай він різний, як біль людей, що в Маріуполі, Львові, Києві…
Об’єднуємося в стражданні. Як Христос із нами. Зійшов на землю, став людиною, страждав, був похований і… воскрес на третій день..”, – пише Марія Цимбаліста.