Цієї осені виповнилося 90 років від дня народження художниці Параски Хоми, яка жила і працювала в селі Чернятині, що на Городенківщині (Івано-Франківщина).
Параска Хома — заслужена майстриня народної творчості України, членкиня НСХУ та Спілки майстрів народного мистецтва. Художниця залишила близько 5 тисяч картин, що зберігаються у музеях та приватних колекціях як в Україні, так і за кордоном. Перша персональна виставка Параски Хоми відбулася у 1968 році у Львівській картинній галереї за сприяння її директора Бориса Возницького. Згодом були знакові виставки в Національному музеї Тараса Шевченка у Києві, Івано-Франківському краєзнавчому музеї, Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Українському фонді культури у Києві.
Музей мистецтв Прикарпаття володіє однією з найбільших колекцій робіт Параски Хоми (70 одиниць), які нині експонуються як в Івано-Франківську, так і в Рогатині (де працює філія Музею мистецтв Прикарпаття).
Франківська виставка складається з 15 творів, що зображають квіткові композиції, виконані переважно гуашшю на папері. На деяких картинах авторка відтворює ще й пташок чи окремі зображення-символи, що гармонійно вплітаються в сюжетну канву творів.
На відкритті виставки. Фото: Краєзнавчий музей
Як влучно зауважили організатори виставки: «Оригінальне мистецтво Параски Хоми базується на своєрідному інтерпретуванні багатої покутської природи. Естетика плавних ліній, яка примхливим переплетенням стебел об’єднує знайомі з дитинства квіти, складає основу її тематичних композицій. Творча манера мисткині далека від натуралістичного відтворення дійсності».
Сама художниця у спогадах зазначала: «Я малюю для радості, пишу по пам’яті. Побачу десь квітку цікаву — замалюю собі, може, колись знадобиться… Людину не намалюю, але передам її настрій у квітах…»
Фото: Б. А. Міндель, «Івано-Франківщина» (фотоальбом). Київ, видавництво «Мистецтво», 1978 р.
Ідеальний світ квіткових картин Параски Хоми — на зразок райського саду, де все цвіте, буяє багатством барв і розмаїттям природних форм. Де навіть пам’ять про Чорнобильську трагедію перетворюється у квіти й проростає довершеними, хоча й різкими за формою та тривожно яскравими за кольором квітами («Відлуння Чорнобиля. Жоржини», 1990; «Квіти в тривозі», 1988). Свої композиції вона будує вдумливо, заповнюючи всю площину паперу: «Я складаю квіти — як садівник на землю. У кожній косичці шукаю щось таке, чого в інших немає». Вони створюються мисткинею за іншим принципом, ніж світове дерево чи вазонкова композиція: їм також притаманна гармонійна врівноваженість форм та кольорів, але тут немає чіткої симетрії — так само як немає її у природі («Чарівні маки», 1983; «Квіти», «Тепле літо», «Жоржини», «Холодні роси», всі — 1986). Якщо майстриня не знає, як виглядає квітка, вона обов’язково собі вигадає, уявить, і намалює («Червона рута», 1986). Так, з уяви, виринають твори, що умовно можна назвати ілюстраціями до українських народних чи популярних авторських пісень. Але самі картини виходять далеко за межі звичної в нашому розумінні ілюстрації, вони наповнені живим трепетом вітру, зігріті теплим сонячним промінням, осяяні любов’ю авторки до природної краси («Червона калина білим цвітом цвіла», 1990-ті).
Півонії та жоржини — одні з улюблених квітів, які часто зображає Параска Хома. Але на кожній з композицій вони намальовані по-різному. «А хіба вони повторюються в природі? — стверджує Параска Хома. — Схочу, то й надумаю собі квітку… Як починаю малювати, то по всій площині йду». Наче килимом, майстриня встеляє квітами, листками й стеблами площину паперу, залишаючи небагато білого тла по краях, завдяки чому утворюються замкнуті, яскраві, добре продумані композиції, які іноді утворюють цілі серії: «Квіти», «Маки», «Пісні квітів», «Моя квітуча земля», «Сонячний май»…
Параска Хома мала особливе, поетичне відчуття природи, залюбленість у кожну окрему квітку, рослинку чи пташку, — і сама вона була схожою, тендітною зовні, але мужньою і незламною перед випробуваннями долі. Її мистецькі твори підкреслюють, що природа є вічним джерелом натхнення не лише для професійних художників, а передусім — для майстрів народного і наївного мистецтва, розмаїтого у різних видах народної творчості.
Впродовж життя творчість Параски Хоми була відзначена та поцінована державною владою, її виставки влаштовували в музеях та галереях, її прийняли до Національної Спілки художників України та Спілки майстрів народного мистецтва. Уже за часів української незалежності мисткиня стала лауреаткою Всеукраїнської премії імені Катерини Білокур та Обласної премії в галузі мистецтва імені Ярослава Лукавецького, була нагороджена орденом Княгині Ольги (I, II, III ступеня). Та чи не найбільш вагомим визнанням її таланту є те, що творчість Параски Хоми сприяла зацікавленню до прикрашання сільських хат на Покутті мальованками — смугами квіткових композицій, виконаних, як правило, на папері чи шпалерах, які розміщувалися у середній частині стіни по всьому периметру кімнати, крім тих, де були вікна чи пічка. Такі оздоблення інтер’єрів у селах Прикарпаття зустрічалися ще в 1990-х роках, а розписи невідомих аматорів можна було купити на ринках.
Важливим аспектом вшанування творчості Параски Хоми є також майстеркласи за мотивами її картин, які влаштовуються для дітей та молоді культурними інституціями.
Живописні твори Параски Хоми яскраво засвідчують, що істинна краса знаходиться у чомусь дуже простому, доступному кожному. Однак вловити цю буденну красу, зрозуміти, переосмислити її й відтворити у власних образах може лише спостережлива і закохана в природу людина, наділена даром унікального бачення. Мистецтво для художниці — це спосіб зрозуміти та зафіксувати світ довкола, виразити свою любов до квітів, птахів, народних звичаїв та пісень, а, отже, розкрити свій внутрішній всесвіт через кольори та візуальні образи.
Водночас творчість Параски Хоми — це неусвідомлене бажання зберегти той глибинний вимір української культури, проявлений у творіннях природи, переосмислений, підкреслений, вияскравлений через декоративізм, барвистість і символізм образної мови, який можливо передати лише у візуальних формах.
Фото робіт: з архівів Музею мистецтв Прикарпаття
