У Коломиї фотографічна справа активно розвивалася ще з часів Австро-Угорської імперії, починаючи від Юліуша Дуткевича (кінець 1870-х років). Із плином часу почали з’являтися нові фотографи — Вільгельм Айбль, Владислав Дроздзєвіч, а з 1903 року — Александр Кіблер, який мав титул придворного фотографа австро-угорського імператора. 1932 рік змінив цю галузь, коли відкрила приватне фотоательє фотографка Михайлина Гнатковська.
Михайлина Гнатковська народилася 3 листопада 1895 року в заможній родині, де цінували освіту. Її батько Михайло був викладачем у фаховій школі деревного промислу в Коломиї, а брат Стефан став архітектором. Мати — Емма, уроджена Літинська. Здобула шкільну освіту в п’ятикласній школі для дівчат імені королеви Ядвіги в Коломиї. Згідно з її атестатом про закінчення п’ятого класу, виданим 30 червня 1911 року, Михайлина Гнатковська була греко-католичкою.
1 вересня 1912 року сімнадцятирічна Михайлина переступила поріг знаменитого фотоательє Александра Кіблера, у якого почала опановувати фотографічну справу. Навчання тривало три роки, а потім майстер Кіблер найняв Михайлину в майстерні як працівницю — як було зафіксовано в наступних довідках з працевлаштування — з 1915 по 1922 рік, а потім ще на п’ять років, до травня 1927 року. Цього виявилося достатньо, щоб відкрити власне фотоательє в будинку на тодішній вулиці Пілсудського, 16 на другому поверсі. Зараз це вулиця Чорновола, яку називають «стометрівкою», тоді називали «Лінією А-В». Коломийська газета «Жіноча доля» повідомляла, що 1932 році «…в Коломиї (вул. Пілсудського) відкрила перше Українське фотографічно-артистичне ательє п. М. Гнатківська й виконує всі фотографічні роботи дешево й гарно».
Михацлина Гнатковська. Фото: архів родини Жидлів, www.tuolawa.pl
Як зазначає наукова співробітниця Музею історії міста Коломиї Мирослава Кочержук в «Енциклопедії Коломийщини»: «Знимкувала при світлі, зрідка використовувала паспарту, прибивала штемпелі зі своїм прізвищем українською і польською мовами, а у воєнний період з прізвищем свого чоловіка; працювала стаціонарно і виїжджала з села». Також місцеві українці в 1930-і частіше ходили до фотоательє Мишки, як називали Гнатковську, аніж до інших фотографів. Залишила вартісні світлини людей, зокрема фото Анни Шкрібляк, доньки Василя Шкрібляка з родини гуцульських різьбярів з села Яворова на Косівщині.
У її фотоательє працював учень Александра Кіблера Броніслав Жидло, з яким Михайлина була знайома ще з часів навчання в знаменитого фотографа. Згодом вони одружилися.
У 1936 році подружжя Жидло почало зводити будинок за проєктом Стефана Гнатковського. Минали місяці, студія процвітала. Аліція Камінська, племінниця Броніслава, розповідала: «Мій дядько часто працював у полі, фотографуючи селян та туристів на курортах, зокрема в Криниці, де він отримав дозвіл сфотографувати Яна Кепуру, а згодом отримав його автограф. (…) Я навіть отримала одну фотографію в подарунок!». Після двох років будівництва Михайлина та Броніслав змогли переїхати до власного будинку – сучасної вілли на початку теперішньої вулиці Моцарта.
Вілла Жидлів на вул. Моцарта. Фото: сайт tuolawa.pl
Початок Другої світової війни у вересні 1939 року привів солдатів з Коломиї аж до Любліна. Підрозділ був оточений і розбитий, а солдати потрапили в полон до німців. Серед них був Броніслав Жидло, якому вдалося втекти з другом. Вони пробралися через ліси, дійшли до Нового Сонча, і наприкінці вересня Броніслав дістався Коломиї. Він не брав участі у бойових діях, на відміну від свого брата Стефана, який, воюючи в уланському полку, не склав зброю після капітуляції, а натомість приєднався до партизанів. Михайлина тим часом займалася фотографічною справою аж до 1946 року, поки їх не депортували в польське місто Олава 1 червня 1946 року. Із залізничного вокзалу Жидли дісталися до центру міста кінним возом і оселилися в будинку на Замковій площі, 25 на першому поверсі. За цією ж адресою вони відкрили фотоательє. Працювали обоє: Броніслав здебільшого фотографував, а Михайлина займалася обробкою та ретушуванням світлин, що вимагало великої точності й художнього хисту. Мешканці Олави робили тут фотографії для документів, весільні портрети, приводили дітей у святковому першопричасному вбранні, фотографувалися цілими родинами в урочистих композиціях. Протягом багатьох років саме тут випускники ліцею замовляли світлини.
Не всі клієнти знали, що Михайлина Гнатковська працювала разом із чоловіком. Вона зустрічала відвідувачів в ательє, приймала оплату. У закладі було спеціально обладнане приміщення, де за підсвіченим столом вона займалася обробкою та ретушуванням фотографій.
Це була справжня художня праця — така сама, як колись у її коломийському «Закладі художньої фотографії».
Вона завжди залишалася в тіні чоловіка, тому жителі Олави казали, що «йдуть до Жидла зробити фотографію». До того ж на логотипі закладу був напис: «FOTO-ATELIER Br. Żydło Oława, pl. Zamkowy 25, tel. 120».
Фотоательє працювало до 1978 року. Михайлина Гнатковська була освіченою людиною, знала кілька мов, цікавилася подіями у світі, добре орієнтувалася в політиці та економіці, а також захоплювалася спортивними новинами. Померла 12 вересня 1996 року.
У лютому 2024 року міська влада Олави ухвалила рішення вшанувати пам’ять видатних жінок міста. Портрет Михайлини Гнатковської-Жидло включили до масштабного муралу на Сквері прав жінок в Олаві (пол. Skwer Praw Kobiet).
Михайлина Гнатковська ліворуч. Фото: zwik.olawa.pl
Це мистецький проєкт, покликаний увічнити пам’ять видатних жінок, чиї долі були тісно пов’язані з історією міста. Втіленням задуму на стіні займався відомий олавський графіті-художник Каміль Тобіаш.
Головне фото: Михайлина Гнатковська, архів родини Жидлів, www.tuolawa.pl