Протягом пʼяти днів, з 7 по 11 листопада, художниця Маша Вишедська малювала у галереї «Асортиментна кімната» портрети франківців у повний зріст. Проєкт під назвою «Перформативний портрет» за добу зібрав охочих на тиждень роботи мисткині. Художниця сподівається незабаром запустити друге коло участі.
«Люди писали поступово, тому не довелось з когось обирати [для участі в проєкті]. Я спершу думала робити тематичні підбірки історій, але поки що просто малюю усіх, хто звернувся», — каже мисткиня.
Цей проєкт Маша Вишедська бачить як терапевтичний. Каже, малюючи, дізнається про людей більше, адже слухає їхні історії.
«Я не записую [їхні історії], але люди можуть виговоритись. Щось з цих історій може стати частиною картини. Наприклад, я малювала дівчину, яка розповідала, що має кота. Вона знайшла його в підвалі будинку і виходила, хоч кіт був майже при смерті. А ще їй дуже хотілось прикрашати простір навколо себе, тому дівчина перетворила занедбану клумбу перед своїми вікнами в галявинку з півоніями. Тож я зобразила ці півонії. Іноді люди нічого не говорять, і я просто малюю те, що мені здається доречним. Наприклад, приходила дівчина Аня, яка почала займатись театром. Вона дуже сором’язлива і думала, що це їй допоможе трошки розкритися. Аня розказувала про свої релігійні пошуки, тож я намалювала її немов у райському саду. Приходив Марко, який мовчав весь вечір. Я просто намалювала його поряд з деревом. Або була жінка, яка зізналась, що її називають “золотою рибкою” (бо в неї був дитячий гурток “Золота рибка”). Тож на картині вона — в оточенні цих риб. Ще приходила Зоряна. Вона сказала, що збирає “Маленьких принців” у різних виданнях, різними мовами. Її я намалювала наче у світі Маленького принца», — розповідає Маша.
За словами художниці, процес спілкування і малювання нагадує їй психотерапію. Навіть якщо люди не готові або не хочуть говорити (і це нормально), їм подобається спостерігати за роботою.
Наразі є ідея експонувати всі ці спонтанні роботи в «Асортиментній кімнаті» в рамках окремої виставки.
Маша Вишедська — ілюстраторка, авторка коміксів й художниця-фланерка з Бахмута. Походить з сім’ї художників. З початком повномасштабного вторгнення мисткиня з сім’єю спершу виїхала за кордон, але пізніше повернулась в Україну та оселилась в Івано-Франківську. «Асортиментна кімната» спочатку зберігала роботи Маші, а потім надала майстерню художниці для цього проєкту.
Це вже не перший мистецький контакт Маші з Франківськом. У 2018 році у Бахмуті сім’я Марії Вишедської стала натурниками для картини франківського художника Євгена Самборського «Їдці картоплі». Художник створив її, працюючи на резиденції «ЗМІНА A-I-R», яку організував фонд «Ізоляція» у Бахмуті, у співпраці з бахмутським художником Сергієм Садчіковим.
Фото зі сторінки художниці
