Підтримати post impreza
Замість минулого — «Порожнє місце»
post impreza 31 Серпня, 2022

Надія Червінська про свою роботу, яка осмислює культурну та історичну політики постколоніальних міст

post impreza 31 Серпня, 2022
Замість минулого — «Порожнє місце»

«У 1972 році в приміщенні вірменського собору в Івано-Франківську відкрили Музей історії релігії й атеїзму. На площі перед музеєм встановили ракету, що символізувала «одвічне прагнення людства до знань, до світла, до щастя» та неминучість підкорення комуністичною ідеологією не лише світу, але й космосу. У 1990 році приміщення музею повернули церкві, а ракету демонтували. Її подальша доля невідома».

Так починається авторський коментар Надії Червінської до роботи «Порожнє місце», що є частиною виставки «Бажання спільного», яка представлена в галереї «Асортиментна кімната».

Надія Червінська створила цю роботу під час перебування на мистецькій резиденції в рамках Школи креативної солідарності в Івано-Франківську.

«Мій основний медіум — це слово, тому для резиденції я зупинилася на проведенні невеликого дослідження та написанні тексту. В кінці резиденції ми готували виставку, під яку я й вирішила сформулювати те, над чим працювала, у візуальній формі — так й з’явилася робота. Тема дослідження, а згодом робота з’явилися через, з одного боку, мій давній інтерес до політик пам’яті, пам’яті у публічному просторі та дисонансної культурної спадщини, а з іншого, через бажання використати локальний матеріал, адже ми всі працювали у Івано-Франківську», — розповідає дослідниця.

«Останнім часом нас накрила хвиля дерусифікації, спровокована повномасштабним вторгненням держави-терориста росії. Суспільні настрої змінилися із цілком зрозумілих причин, тому у багатьох містах зносять пам’ятники й перейменовують вулиці, однак цей процес доволі хаотичний.

Очевидно, що пам’ятник леніну чи вулиця його імені символізують не комуністичну ідеологію, а колоніальне минуле. Чи це минуле осмислене нами на належному рівні? Як на мене, ні — у цьому й небезпека. Бо довгостроковій перспективі, культурна та історична політика — не менш потужна зброя, аніж ракетні установки та артилерія»,

— каже Надія Червінська.

«…Повсюдне встановлення ідеологізованих пам’ятників було одним зі способів маніфестації та закріплення комуністичної ідеології в публічному просторі. Згодом комуністичне минуле стало одним із головних важелів, яким користувалася росія, аби закріпити свій вплив в Україні.
Івано-Франківськ був одним із перших міст, у якому почали позбуватися радянської символіки ще до повернення Україною незалежності у 1990-му році. Замість них залишилися лише порожні місця — так, наче 70 років радянської окупації й не було. Поодинокі згадки про них залишилися лише в міських архівах та газетах.
Як показує практика, прибрати радянський пам’ятник із публічного простору не складно. Більшість із них — не вартий уваги клішований металобрухт. Втім, чи прибираємо ми при цьому те, що він означував, із простору ментального? Затирання, зникання й заперечення радянського минулого — наша відстрочена реакція на травму. Тільки знесши пам’ятники ми рідко пропрацьовуємо те, що вони символізували. Одним лише витісненням символів комуністичного минулого не виробити конструктивних способів його подолання, як і не відновити справедливість щодо жертв радянського режиму.
Порожні постаменти не менш промовисті за пам’ятники, що були на їхньому місці».
post impreza 31 Серпня, 2022

    Підписатись на post impreza

    Вас також може зацікавити
    Вас також може зацікавити