Будівля польського гімнастичного товариства «Сокіл» красувалася своєю яскравою вежею майже в центрі Коломиї від 1895 року. Та протягом останнього десятиліття приміщення пустувало й занепадало. В одного з архітекторів була ідея реставрувати споруду: розробляли проєктно-кошторисні документи, планували, однак справа нікуди не рухалася.
Наприкінці лютого 2022 року ніхто й припустити не міг, що в час активної фази війни «Сокіл» знову відчинить свої двері, перетворившись на єдину в Україні малу філармонію, та збиратиме у своїй залі світових виконавців.
Історія «Сокола»
Колишня домівка польського «Сокола» була споруджена у закопанському стилі, який виник у 1890-х роках. Творцем цього стилю, що поєднує в собі гуральські традиції та риси модерної архітектури, є польський архітектор Станіслав Віткевич. У такій манері здебільшого будували пансіонати та вілли у курортному Закопане. «Сокіл» — єдиний приклад цього стилю у Коломиї.
Дослідники у Коломиї кажуть про можливу участь у проєктуванні та будівництві «Сокола» відомого українського архітектора Івана Левинського. Водночас польські описи вказують на авторство архітектора Луціана Беккера та художника Валеріана Крицінського. Однак досі не встановлено, чи був зведений будинок відповідно до якогось одного проєкту, адже цю споруду неодноразово ремонтували, добудовували та перебудовували, а до проведення робіт залучали різних інженерів та архітекторів.
Кошти на спорудження будинку зібрала громада міста. Для цього був створений спеціальний фонд «Сокола». Зведення основного корпусу, а також кількох бічних допоміжних приміщень, зокрема гардеробу, завершили в 1900 році. Тоді ж облаштували гасове освітлення та спорудили сцену.
Нове життя з філармонією
Коли Олександра Олійник та Олександра Фоменко з громадської організації «Долучайся та змінюй» взялись відчищати приміщення занедбаного «Сокола», вони ще не знали, що згодом там буде філармонія.
Невдовзі відбувся круглий стіл, де відомий коломийський композитор та піаніст Олександр Козаренко запропонував створити в приміщенні «Сокола» органний зал або філармонію. Міські активісти та мистецька спільнота підтримали ідею з філармонією. Однак орган є у багатьох філармоніях і це не суперечить, а навпаки, доповнює одне одного.
Мала коломийська філармонія запрацювала у травні 2022 року. Це — друга філармонія в Івано-Франківській області та друга мала філармонія в Україні. Перша була в Маріуполі. Директоркою нової культурної інституції стала Ганна Лазарук, артдиректором — оперний співак, який виступав на європейських сценах, виходець з Коломийщини Микола Губчук.
Завідувачка центру культурної спадщини управління культури Коломийської міської ради Оксана Пашник каже, що той пласт роботи [в будівлі], який наразі зробили зусиллями громади з допомогою митців, активістів та за сприяння міськради — кропітка робота. Однак реставрацією вона її не називає.
За словами чиновниці, це — «рятівні роботи», адже громада в першу чергу хоче врятувати пам’ятку. Реставрація буде тоді, коли відчищатимуть кожну цеглинку.
«Це все було в такому стані, що переступити було неможливо. З приміщення вивезли 10 КамАЗів сміття. Робили це все комунальники міста за вказівкою мерії», — ділиться Оксана Пашник.
У філармонії провели світло та воду, перекрили дах, всередині збивали до цегли стіни. У другій половині листопада мають провести опалення. Більшість робіт втілюють коштом місцевого бюджету, дещо — за підтримки меценатів.
«Ми відновили вежу зі старовинним автентичним візерунком. Тією старовинною черепицею, яку змогли врятувати, покрили вхідну зону. Ще частину покрили сучасною металочерепицею, бо не могли закупити таку кількість старовинної», — розповідає Оксана Пашник.
Влітку до облаштування «Соколу» долучились коломийські освітяни, громадські активісти, волонтери, митці — памʼятку архітектури хотіла врятувати вся громада.
Наразі шукають гранти, щоб продовжувати. Бо мистецькі крила «Сокіл» уже розправив, однак витрат на його політ потрібно ще багато.
«Ми подавали проєкт на грант УКФ, щоб залучити кошти на облаштування приміщення. Не пройшли тільки тому, що «Сокіл» — це пам’ятка місцевого значення, а перевагу надавали національним. Отримати статус національної наразі неможливо, бо для цього треба зберегти усе автентичним. Ми маємо поміняти вхідні двері — старих, автентичних, ніде немає, навіть фотографії. Але ми рятуємо «Сокіл» і сподіваємося, що нас підтримає якийсь інший грант», — ділиться Оксана Пашник.
Час для змін
«Вперше мені про філармонію розповів композитор Олександр Козаренко. Це було за два місяці до повномасштабного вторгнення. Я тоді тільки повернувся з-за кордону. Знаючи, в якому стані “Сокіл”, подумав, що це точно буде не тепер. Він казав, що тут був міністр культури й ці плани [відкрити філармонію] — серйозні, та, звісно, через війну усе призупинили. Але немає зручного часу і його ніколи не буде, тому ми вирішили не чекати. Адже акустика в “Соколі” — аналог найкращих акустичних залів Європи», — каже артдиректор філармонії Микола Губчук.
Микола Губчук пригадує, що у перші місяці повномасштабної війни всі були у страшній апатії, постійно читали новини. Та одного разу, під час екскурсії «Соколом» для переселенців, Микола разом з Мар’яною Кодіною-Іванович, яка є в.о. керівника відділу культури, заспівали у цьому приміщенні гімн. Після нього — «Ніч яка місячна».
«Тоді я і сказав Мар’яні, що тут надзвичайна акустика, тут треба робити концерти. І ми згадали про ідею філармонії», — пригадує Микола Губчук.
Вирішили довго не чекати. Запросили на зустріч в «Сокіл» першого заступника міського голови Коломиї Михайла Качанського і запропонували йому відкривати у приміщенні таку довгоочікувану філармонію. Несподівано у розмові, яка відбувалась наприкінці березня, виникла дата — 8 травня.
З того моменту вся команда майбутньої філармонії практично жила у «Соколі».
На відкриття, яке таки відбулось обіцяного 8 травня, запросили симфонічний оркестр Чернівецької обласної філармонії ім. Дмитра Гнатюка та духову групу Луганської обласної філармонії разом з її директором Ігорем Шаповаловим.
Як працює Коломийська мала філармонія
Від 8 травня і дотепер щоп’ятниці у Коломийській філармонії відбуваються концерти. Інколи й частіше. Колектив філармонії також запрошують на гастролі, вони вже встигли зʼїздити до Румунії й Польщі.
Перший сезон роботи філармонії вмістив 48 подій: концерти, вистави, виставки тощо. На коломийській сцені виступили понад 300 артистів з України та з-за кордону, зокрема диригент Курт Шмід з Відня та солістка-піаністка Хінамі Йоко з Японії.
Частину коштів, які філармонія отримує з концертів, передають на ЗСУ. Цього сезону сума склала понад 100 тисяч гривень. Ще частину спрямовують на те, щоб привести до ладу приміщення «Соколу», решта йде на гонорарний фонд для запрошених виконавців. Зарплата працівників філармонії покривається коштом місцевого бюджету.
У Коломийській філармонії працюють пʼятеро солістів та три оркестри: оркестр народних інструментів «Трембіта», струнний ансамбль «Дивертисмент» і естрадно-духовий оркестр «Біг Бенд». Також до команди увійшов Микола Скільський, який навчав кращих оперних співаків України та європейських сцен.
«У Коломиї немає ні музичного училища, ні консерваторії, тому ми не можемо набрати тут симфонічний оркестр. Зазвичай у нас оркестри складаються із викладачів музичних шкіл. Вони існували до філармонії. У нашому місті є достойні музиканти високого рівня, я хочу, щоб люди слухали своїх музикантів», — каже Микола Губчук.
Другий філармонійний сезон планують відкрити 10 грудня фестивалем пам’яті видатного коломиянина Анатолія Кос-Анатольського. Проте для цього у приміщенні треба буде увімкнути опалення.
Філармонія як мистецький хаб
«Один відомий львівський художник сказав мені, що у Львові немає такої будови з природним світлом, як наш “Сокіл”, де можна було б виставляти живопис. Майже всі галереї мають штучне світло, але живопис гарно дивитися при природному освітленні», — розповідає артдиректор філармонії.
Плануванням виставок в оновленому «Соколі» займається мистецтвознавець Тарас Косович. Тут вже відбувся ряд експозицій: від виставки коломийського художника Лева Чопенка до спільних українсько-польських проєктів.
Поява нової сцени пожвавила і театральне життя міста. Філармонію відвідав Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької з виставою «Злодій», Національна оперета України з моновиставою «Френк Сінатра», творча майстерня Лєни Лазовіч з постановкою «Пісня Орфея. Василь Стус», львівська творча майстерня «Театр у кошику».
«У Коломиї є дві музичні школи. Діти повинні розуміти, чому вони туди ходять. А як вони можуть це зрозуміти? Побачивши, ким вони можуть вирости. Наприклад діти-скрипалі, які відвідують наші виступи й слухають майстрів, бачать перспективу. Викладачі, граючи на сцені, можуть стати прикладом для своїх учнів. Для дітей, які грають добре, ми можемо створювати своєрідні призи: зіграти в оркестрі філармонії разом з дорослими.
Чим більше буде таких закладів, тим більше можливостей в людей самовиразитися. Музика, як і література чи інші сфери культури, формують наше суспільство, щоб ми не були схожими на наших сусідів», — переконаний Микола Губчук.
Нещодавно Коломийська мала філармонія оголосила набір у Коломийський дитячий оркестр. Ця ідея належала Мар’яні Кодіній та львівській диригентці Ользі Хомі. Ольга була асистенткою відомої української диригентки Оксани Линів, і разом вони створили перший молодіжний симфонічний оркестр, який вдало гастролював за кордоном. На молоді таланти в Коломиї чекає мистецький табір, де ними опікуватимуться Ольга Хома, а солістами будуть Христина Соловій, Назар Пилатюк та Микола Губчук.
Серед інших проєктів, які визрівають на базі нової філармонії: балетна, акторська та вокальні студії.
Музика як фундамент
«Культурна спадщина — це фундамент, на якому стоїть все наше покоління і ми маємо розуміти, що ми є українцями, бо зберігаємо його», — каже спеціалістка центру культурної спадщини Оксана Пашник.
Цікавим фактом є те, що людина, яка зараз відповідає за творчий розвиток філармонії — Микола Губчук — повернувся в Україну лише за кілька місяців до повномасштабної війни. Сам родом з Коломийщини, останні роки він працював за контрактом у Макао та Гонконгу.
«У мене закінчився контракт і я вирішив його не продовжувати. Дуже вчасно, як виявилося, щоб вивезти сім’ю з Гостомеля. Останні пʼять років ми жили там. Ірпінь, Гостомель, Буча — це європейські міста, це нова ера українських міст, поєднання природи з прекрасною архітектурою. Зараз все це дуже понівечено. Ми жили недалеко від летовища, і коли все зав’язалося навколо аеропорту Антонова, вирішили евакуюватися», — ділиться чоловік.
Через війну Микола разом з родиною перебрались до його рідного Верхнього Вербожа, що у Коломийському районі. Робота керівником філармонії — це одне, проте співакові в першу чергу хочеться співати.
«Свою роль керівника філармонії, я можу робити й дистанційно. Мені цікава ця ідея. Навіть якщо так станеться, що не буду мати змоги працювати тут, то все одно буду допомагати. Мрію, що навіть якщо поїду, філармонія буде настільки структурованою й організованою, щоб мій від’їзд нічого не змінив. Але поки я тут, роблю все можливе» — каже Микола Губчук.
Проте є в артдиректора ще одна мрія — запросити до Коломиї іншу малу філармонію. Маріупольську.
«Не так давно вони мали концерт у Франківську. Ми спілкувалися з директором філармонії Василем Крячком. Він — людина-герой, у підвалах філармонії врятував понад 800 людей. Це була єдина мала камерна філармонія в Україні до Коломиї. Сподіваюся, нам вдасться організувати їхній виступ у нашому місті», — ділиться Микола Губчук.
