Вольт Агапєєв — мультидисциплінарний художник родом з Тернополя, живе в Києві. Найчастіше працює з графікою, муралами та медіаартом. У своїх роботах художник звертає увагу на процес аморфізації кордонів між людською свідомістю, технікою та природою. Адже з кожним днем зв’язки у цій взаємопроникній тріаді стають все міцнішими, а розмежування — примарнішим. Через призму таких понять, як гібридизація, контроль, сучасна міфологія та сакральність, Вольт розкриває, як ці процеси трансформують кожного з нас, наші знакові системи та середовище загалом.
Ми публікуємо кураторський текст митця до його виставки, що представлена в «Асортиментній кімнаті», а також пряму мову про досвід створення цієї роботи.
Концепція виставки
Автонім (тобто справжнє ім’я) найцікавішого автора нашого часу — зміна. Звучить показно просто, однак поза будь-якою конкуренцією.
Всі розмови навколо змін зводяться до трюїзмів чи нарізок з коуч-текстів, хоча різниця між цими двома категоріями — досить примарна. Однак значно більший інтерес викликає взаємодія людини з ними.
Попри різноманіття ставлень до перетворень, варто визнати: кожна людина тотально залежна від них. За їхньої відсутності можливе лиш небуття. Тому досить хибно стабільність плутати з відсутністю змін.
Будь-які трансформації вкривають кракелюром шар старого, щоб звільнити новий пласт альтернативи тому, що вже існує. Повільність перебігу даного процесу забезпечує умовний спокій, що своєю чергою компенсується звуженням потенціалу дій. Оскільки значно простіше реагувати на події завченими та добре відшліфованими діями. Руйнування цього кокону стабільності завжди пов’язане з ризиком та більшими затратами енергії, тому на базовому рівні вмикається автоматичний спротив.
Окремим моментом є територія України, адже її можна позначити як трансформаційно-патогенну зону. Для кожного десятиліття характерні серйозні соціально-політичні зміни. Кожній з цих змін притаманна стрімкість, екстремальність та нелінійність. За таких умов, звичайно, згадується фейкове китайське прокляття: «Бодай ти жив у часи змін». Однак, гібридизуючи його оригінал*, зараз актуальніше звучить:
«Краще залишатись людиною у часи змін, аніж собакою у спокійні часи».
Попри умовну видимість своїх причин, зміна не володіє зарядом +/-, бо в перспективі це завжди Х. І від цієї приреченості на амбівалентність неможливо втекти. Метаморфози пронизують все довкола.
Все перетворюється. Стабільними залишаються лише зміни.
* найближчий китайський вислів це «宁為太平犬，莫做亂离人» (nìng wéi tàipíng quǎn, mò zuò luàn lí rén), який зазвичай перекладається як «Краще бути собакою у мирні часи, ніж людиною у часи хаосу».
Пряма мова художника
Попри свою лаконічну форму «Автонім» став для мене одним із найскладніших в реалізації проєктів. Причина доволі банальна — блекаути та перманентний стан, схожий на перевтому.
Чекати спонтанного відновлення адекватного рівня працездатності — заздалегідь хибна стратегія. Тому найкращим рішенням було змушувати себе щодня проводити декілька годин за роботою. Ідеальним розв’язанням цієї задачі стала розробка власного шрифту під назвою «Альфавіталіс». Мене цікавило створення власної гарнітури, що балансувала б на межі акцидентного шрифту та абстрактної форми.
Робота стартувала у Києві, однак більшу частину букв я створив на резиденції у Хаті-Майстерні. Якщо ж окреслити географію створення всього шрифту та реалізації виставки — отримаємо Київ, Тернопіль, Івано-Франківськ та Бабин. У кожному з цих міст та сіл я працював у декількох локаціях, оскільки був жорстко прив’язаний до наявності електроенергії. Можна сказати, що майстерня знаходилась там, де було світло: квартири друзів, пункт незламності, Інтерсіті тощо.
Головне послання «Автоніма» про постійність трансформацій залишиться нагадуванням про умови його створення та рік, за який для мене змінилось дуже багато.
Резиденція відбулась в рамках програми Emergency Residencies, організованої Київською бієнале за підтримки Креативної Європи.
Головне фото: Дмитро Петрина. Фото експозиції: Олеся Саєнко
