Як працює «Телеміст» між Харковом, Берліном та Івано-Франківськом.

Люди, які раніше регулярно бачились та проводили час разом, виявилися розділеними тисячами кілометрів. Звичні місця для зустрічей — зокрема, кав’ярні — надалі виконують свою функцію, хоч структура суспільства та спільних цінностей зазнає змін.

Попри зсуви в етичній орієнтації мілітарного суспільства, такі місця досі відіграють важливу роль та стали компромісним варіантом для організації дозвілля в перервах у роботі на перемогу. Вони стали допустимим максимумом прийнятного.

Маси людей організовано (і не дуже) рухаються, аби врятуватися, убезпечитися чи організуватися для спротиву. Вони переміщуються, змішуються та детонують. Кафе стають точками фіксації цих рухів людей, де вони застигають у певну соціальну констеляцію, — нетривалу живу картину, що зображує «інше» життя. «Телеміст» переводить кав’ярні в інший вимір, де (не)подібні місця поєднуються невидимим зв’язком.

«Телеміст» уособлює одночасно єдність та розділеність у гіркоті кави чи пива, які смакують дещо по-різному із відстанню від фронту. Це — геопоетика війни.

У трьох різних закладах, на різній відстані від фронту — у Харкові, Франківську та Берліні — встановлена камера та екран, які передають та приймають сигнали зображення одне від одного: у харківському «Протагоністі» відвідувачі спостерігатимуть за життям берлінського бару української діаспори Space Meduza; відтак у Space Meduza на моніторі за баром питимуть пиво відвідувачі франківського «ГОСТу», а потім PromBar; а вже їхнє зображення транслюється в «Протагоністі» — та замикає коло «Телемосту».

Всі ці місця в прямому ефірі означують тил, чи радше його відносність. Попри все, лишатись на зв’язку. Попри все, захищати право на тил. Попри все, відсувати цю лінію тилу все далі на Схід.

Відеотрансляція та відеоінсталяція. 2023

«ГОСТ» (Івано-Франківськ), «Протагоніст» (Харків), Space Meduza (Берлін)

Створено в межах Київської бієнале 

Фото: Роман Хімей