5 жовтня в Івано-Франківську презентували документальний фільм «Дараби пливуть у вічність» про сплав лісу гірськими річками у 50-60-х роках XX століття. Режисер фільму — франківський журналіст Іван Харук.
Роботу над стрічкою почали ще у доковідні часи, а презентувати її планували два роки тому — але не склалося.
«Чекали сприятливих умов, однак вони не настають. Герої цього фільму — люди старшого віку, яким за 90. Тягнути далі не було куди. Основа фільму — спогади людей, які кермували дарабами або плавали на них. Ми шукали відео з різних джерел, дехто долучався по ходу, пропонував свої фотографії. Назбирати такий матеріал з кожним роком буде важче», — каже Іван Харук.
На Франківщині дараби сплавляли річками Білий та Чорний Черемош, на Закарпатті — по Тисі. Цією важкою, але прибутковою роботою займалися чоловіки. Їх називали по-різному: на Закарпатті — бокорашами, на Івано-Франківщині — керманичами. На Гуцульщині казали так: важче, ніж сплавляти ліс, хіба що мольфарити.
«Люди, які жили в горах, фактично не мали вибору заробітку. Вони непогано заробляли, бо це була небезпечна робота. Сплави відбувалися з квітня по липень. У високогір’ї гатили воду, тобто робили річку повноводною, щоб була більша швидкість для дараб. За 50-70 кілометрів плоти довжиною, скажімо, 20 метрів керманичі доправляли до берега, де знаходилися лісові господарства», — розповідає Іван Харук.
Далі дерева перевозили у лісгоспи у Кутах і Вижниці.
Задум фільму виник спонтанно, розповідає режисер. Іван Харук родом з Криворівні — історії про сплав лісу чув з дитинства.
«Назвали “Дараби пливуть у вічність”, тому що багато людей, які цим займалися і можуть про це розказати, — старшого віку. Важливо задокументувати історії, які вони розказують, ще за їхнього життя. Йдеться не тільки про економічний стан та розвиток Карпат того часу. Це історії з життя людей, які проживали на території Верховинського, Косівського районів Івано-Франківської області та Закарпатської й Чернівецької областей», — пояснює режисер.
Ярослав Шинкарук пригадує, як у дитинстві був свідком сплаву по Чорному Черемоші:
«У той час, як проходив сплав по території селища, сотні людей виходили, кричали, вітали, дякували тим всім людям мужньої професії. Сплавщики нам здавались надзвичайно великими потужними гуліверами. Особливе враження, коли четверо чоловіків стали, кермом в один бік махнули — і дараба пішла… А ззаду ще один стояв, підрулював, щоб дарабу десь не занесло. Враження були надзвичайні».
«Думаю, що завдяки фільму багато людей відкриє для себе цю тему. Це тільки частинка, її можна досліджувати й досліджувати. Гадаю, ця тема мало висвітлена і її можна глибше вивчати, тому що ще живуть люди, які сплавлялися на дарабах», — міркує Іван Харук.
Промисел зі сплавляння лісу занепав наприкінці 1970-х років. Однак пам’ять про дараби залишається — і тепер вона зафіксована у фільмі.
Пізніше фільм презентуватимуть у Криворівні, далі він зʼявиться у відкритому доступі на YouTube.