29 листопада в Івано-Франківську відбудеться перформанс «Теплиця: картографії досвідів». Готуючи його, художниці з України та Німеччини створювали перформативний простір у взаємодії з військовими та їх рідними.
Локація — будинок Українського товариства глухих (вул. Січових стрільців, 28). О 17:00 серія виступів відбудеться для Франківської школи сучасного мистецтва фра фра фрa. О 18:00 та 19:00 — для широкої публіки.
Захід є частиною серії учасницьких перформансів Greenhouse («Теплиця»). Це номадичний формат, що досліджує безпечні та сміливі простори в часи війни, міграції та зміни клімату. Теплиця була заснована Терезою Яковиною, Пауліною Міу та Матіасом Шоніяном у 2022 році на перетині візуальних та театральних мистецтв. Вистава дебютувала в Німеччині, а потім вирушила в турне по Вірменії, Грузії та Україні.
В Івано-Франківську команда досліджувала ветеранські ініціативи, щоб адаптувати проєкт до місцевого контексту. Художниці брали інтерв’ю в активістів, вчилися і порівнювали підходи на перетині практик відновлення та перформативного мистецтва. Проводилися індивідуальні сесії з ветеранами та їхніми рідними, щоб зібрати особисті «техніки» заспокоєння та стійкості, котрі українці використовують у повсякденні воєнного часу. Ці голоси, образи та спогади будуть включені перформативний простір, що створюється для фінальної презентації. Команда вдячна всім ініціативам, що співпрацювали з нами та давали натхнення до дій: Ігор Дільний (ГО «Нові Крила»), Ярема Стецик та Простір «ветераницивільні ПЕТРОС», Олена Дудзенко (Ветеранський простір на Курбаса, 6), Володимир Рожнов («Франко-Гражда»), ГО «Дружини Янголів», Перший добровольчий хірургічний шпиталь БРАСС та інші.
Про що «Теплиця»?
Колектив розглядає гібридні війни як всеохопне екологічне явище, подібне до зміни клімату. Так само, як глобальне потепління, війна впливає на всі біологічні види через втрату територій, довкілля та індивідуальних історій. У перших постановках питання (екологічної) стійкості відображалося в сценографії «Теплиці»: перформери та публіка разом будували «неможливий» шелтер з викинутих будівельних матеріалів. Згодом «Теплиця» перетворилася на тимчасовий парламент — місце, де учасники діляться своїм досвідом та емоціями, а також обговорюють важливі проблеми співіснування. Чи можливо довго обговорювати цінності та колективно приймати рішення посеред кризи? Це пов’язує виставу з фундаментальним питанням громадянського суспільства, його стійкості та того, як на нього впливає військова агресія.
Якими є її методи?
Тереза та Матіас залучають свою аудиторію до практик усвідомлення та участі, натхненних зустрічами у різних країнах. Вони пропонують комплексний досвід, що включає керовану медитацію, дихання, активне слухання, вокальні вправи та розповідь історій. У кожній країні «Теплиця» збагачується місцевими митцями та тренерами, які реагують на її ідеї як на провідну метафору. Спільно з колективом, вони розробляють сценарій для заключної вистави.
В Україні до колективу приєднається художниця Дарія Кузьмич, яка через малюнок, відео, просторові інсталяції та колективні практики працює з темами відновлення після травматичного досвіду та соціальних процесів, пов’язаних з ним. Одним із її методів є просторовий малюнок, який поєднує графічні нотатки, лінії, рух тіла, слова й символи. Це не про «вміння малювати», а про мислення на папері — спосіб винести на поверхню те, що тримається у пам’яті та уяві без висловлення.
