У світовій фотографічній галузі були яскраві представниці, які залишили слід в історії. Серед них — Зофія Ридет із Станіславова, яка розвинула фотографічну справу в тоді ще комуністичній Польщі. Про неї зібрав інформацію краєзнавець, член Національних спілок журналістів та краєзнавців України, молодший науковий співробітник Музею історії міста Коломиї Ілля Криворучко.
Народилася майбутня польська фотографиня 5 травня 1911 року в Станіславові. Її батько, Фердинанд Ридет, як засвідчує сайт Zamościopedia, був адвокатом та юристом. Народився у 1881 році в Станіславові. Мав адвокатський кабінет на вул. Гіллера, 4, [сучасна вул. Гординського, — прим. ред.] згідно з «Spis Abonentów sieci telefonicznych Państwowych i Koncesjonowanych w Polsce (z wyjątkiem m. st. Warszawy) na 1938 r.», а після Другої світової війни – у Рабці-Здруй у Польщі. Помер він у 1959 році. Матір – Юзефа Ридет з роду Новотни. Брат Тадеуш народився у 1909 році.
Фердинанд, Тадеуш, Юзефа, Зофія Ридет, бл. 1913 року. Фото: сайт zofiarydet.com
У 1929 році Зофія закінчила класичну гімназію урсулянок і склала іспит на атестат зрілості. Мріяла після цього навчатися в Академії мистецтв у Кракові, але, згідно з заповітом батьків, здобувала освіту в Головній економічній школі для дівчат у Снопкуві поблизу Львова в 1930 – 1933 роках.
Спочатку працювала у шкільництві, а з 1935 до 1939 року — у Польському туристичному бюро Orbis у Станіславові, яким керував Тадеуш. Натхненна ним, вона зробила свої перші спроби, фотографуючи дітей з гуцульського села, йдеться на сайті zofiarydet.com Саме в її рідному місті й застала радянську, мадярську та німецьку окупації. Попри всі важкі випробування, вона керувала паперовим магазином.
У 1944 році виїхала із Станіславова до Рабка-Здруй на короткий час, наступного року оселилася в Битомі, де керувала магазинами канцелярських товарів та іграшок. Це тривало до 1960 року.
У віці 40 років її юнацьке захоплення фотографією знову спалахнуло. У 1951 році вона посіла третє місце у фотоконкурсі журналу «Мода та життя». Натхненна успіхами в місцевих фотоконкурсах, вона вступила до Глівицького фотографічного товариства в 1954-му, де розвивала свої навички та зав’язувала важливі дружні стосунки з іншими фотографами і фотографками. До початку 1960-х років брала участь у різних фотоконкурсах у Глівіцах, 1959 рік став для неї початком вагомих досягнень: отримала золоту медаль на 13-й ювілейній виставці художньої фотографії у Кракові, бронзову медаль у галереї Сен-Жак у Парижі, 1-й приз на 11-й аматорській фотовиставці в Ченстохові, перший приз у конкурсі Нижньосілезького музею в Битомі та конкурсі польського телебачення у Варшаві. За вагомі досягнення вона увійшла до Związek Polskich Artystów Fotografików – спілки польських фотохудожників, отримала престижне звання FIAP (AFIAP) Artiste de la Fédération Internationale de l’Art Photographique.
1961 року в Глівіцах відбулася її перша персональна виставка «Маленька людина», на якій було представлено близько 150 фотографій дітей з усього світу. Виставка мала успіх і, постійно розширюючись, демонструвалася в наступні роки в Польщі та за кордоном. У тому ж році завоювала бронзову медаль у конкурсі Музею сучасного мистецтва Photovision в Австралії.
У 1962 році Зофія Ридет закриває свою крамницю в Битомі та вирішує повністю присвятити себе фотографії. Вона переїжджає назавжди до Глівіце, де живуть її друзі з Польського фотографічного товариства, та влаштовується на роботу в Сілезький технологічний університет викладачем фотографії.
Фото з серії «Маленька людина», 1961 рік.
Виконувала репортажні фотографії дітей для свого першого важливого фотографічного циклу «Mały człowiek» («Маленька людина»). Цикл демонструвався на багатьох персональних виставках, а в 1964 році був виданий у формі альбому.
Наступні її фотографічні проєкти також були присвячені людині: «Czas przemijania» («Час минає») – цикл, пов’язаний із темою старості, та «Świat uczuć i wyobraźni» («Світ почуттів і уяви») – цикл сюрреалістичних фотомонтажів і колажів, створюваний від кінця 1960-х років. Він був виданий у формі книги у 1979 році та представлений також як показ слайдів (діапорама) з музичним супроводом. Наслідком її захоплення людиною та метою численних подорожей Польщею став створюваний від 1978 року монументальний цикл «Zapis socjologiczny» («Соціологічний запис»).
Зофія Ридет, фото з циклу «Zapis socjologiczny», 1984 рік. На фото Анна Стаховєц, 72 роки
За допомогою фотографії вона прагнула створити образ суспільства, передусім сільського. Фотографка настільки завойовувала довіру людей, яких фотографувала, що вони дозволяли їй входити до своїх домівок і фотографувати їх у повсякденних інтер’єрах. Із фрагментів «Соціологічного запису» виникли також цикли: «Obecność» (Присутність) – показував присутність Папи Іоанна Павла ІІ у польських домівках; «Zwykły Człowiek» («Звичайна людина») – цикл портретів простих людей, доповнених декоративними рамками. Такий спосіб подання мав відсилати до образів святих.
Наприкінці 1970-х років Ридет представила також концептуальний цикл «Nieskończoność dalekich dróg» («Нескінченність далеких доріг»). Фотографиня брала участь у десятках виставок у Польщі та за кордоном, зокрема: «Суб’єктивна фотографія», BWA, Краків, (1968); «У пошуках фотографів», Galeria Współczesna, Варшава (1971). У 1976 році отримала найвищу відзнаку Міжнародної фотографічної федерації – звання EFIAP (Excellence FIAP), Fédération Internationale de l’Art Photographique. Польська держава в тому ж 1976 році нагородила її Золотим хрестом заслуги.
Зофія Ридет, фото з серії «Нескінченність далеких доріг», 1980 рік
У 1978 році Зофія писала подрузі фотографці та журналістці Кристині Личивек:
«Я мрію (…) про те, щоб скласти нову книгу. Навіть якщо її не опублікують… це залишиться, можливо, не як мистецтво, а як документ тих часів».
Останньою важливою серією, виконаною у техніці фотоколажу, стала реалізована на межі 1980-х і 1990-х років «Suita śląska» (Сілезька сюїта), що містила автоцитати з її попередніх фотографій.
Зофія Ридет у своїй квартирі в Глівіце, початок 1970-х років. Фото: zofiarydet.com
У 1990 році, коли Польща стала демократичною державою, з’явився фільм Анджея Ружицького «Nieskończoność dalekich dróg. Podsłuchana i podpatrzona Zofia Rydet. A.D. 1989», присвячений Зофії Ридет.
Фотографка померла 24 серпня 1997 року в Глівіце та була похована на парафіяльному цвинтарі на вулиці Оркана в Рабці.
У 2011 році було засновано Фонд Зофії Ридет, який займається архівуванням та дослідженням фотоархіву художниці, переданого Фонду її родиною. Фонд також організовує виставки, публікації та наукові конференції. Його метою є суттєвий розвиток усієї колекції, з акцентом на свіжі перспективи та сучасні підходи до творчості Ридет. З моменту свого заснування його діяльність фінансово підтримується Міністерством культури та національної спадщини. Основними статутними цілями Фонду є поширення робіт Ридет у країні та за кордоном, підтримка наукових та мистецьких починань, а також участь у підвищенні престижу польської фотографії на світових ринках.
Цей Фонд успішно реалізовує виставки закордоном: до прикладу, минулого року світлини експонувалися в Кракові, Центрі Людвіка Заменгофа в Білостоку, на Міжнародному фестивалі зображень Getxophoto в Іспанії, у галереї Belfast Exposed в Північній Ірландії, а також у Лондоні. Роботи Ридет входять до колекцій Національного музею у Вроцлаві, Музею мистецтва у Лодзі, нью-йоркського MOMA, паризького Центру Помпіду, Музею сучасного мистецтва у Кіото та інших відомих музеїв світу.
Головне фото: Зофія Ридет у 1950-х роках. З сайту zofiarydet.com