Нещодавно програма «Читай» анонсувала появу в Франківську двох нових книжкових клубів: для дітей (6-7 років) і підлітків (10-12 років). Читацьку програму для обох клубів уклала культурна менеджерка Оксана Зьобро. Ми поговорили з нею, які книжки читатимуть наступні кілька місяців діти та підлітки, і чому їм потрібне це читання.
Програми для дитячого і підліткового книжкових клубів: чи будуть вони чимось схожі? Можливо, трошки спойлерів, що там будуть за книжки?
Загалом підхід до створення програм читацьких клубів для дітей і для підлітків — схожий. Маємо 9 зустрічей, за час яких намагаємося показати книжковий світ у всьому його різноманітті. Добирала книжки так, щоб серед цих 9 були сучасні іноземні тексти і сучасні українські автори; світова й українська класика; проза і поезія; фікшн і нонфікшн. Обов’язково, щоб був автор_ка з Івано-Франківська, бо, гадаю, дітям дуже важливо побачити, що книжки, які мають шанс стати їхніми улюбленими, творились на тих же вулицях, якими вони ходять. В обох клубах є книжки, які мають екранізацію: щоб можна було поговорити, як література трансформується в інші види мистецтва. Також серед них є різноманітні жанри.
Обидва клуби передбачають живі зустрічі з автор_ками, перекладач_ками, ілюстратор_ками, щоб можна було побачити книжку з дуже різних ракурсів.
А інший бік програми — спробувати повзаємодіяти з книжкою у дуже різний спосіб. З одного боку, книжка — це те, що ми читаємо. З іншого, — те, що нас надихає. З книжкою можна бавитись. Книжку можна перетворювати на театральний продукт. Вона може стати натхненням для майстеркласу, рукоділля. Навколо книжок можна вигадувати різноманітні інтелектуальні чи розважальні ігри. І, власне, в рамках обговорення будемо дітям давати можливість взаємодіяти з книжкою дуже по-різному.
Придумувати свої історії, бавитися, креативити, занурюватись в те, що таке абсурд, розбирати жарти і створювати ці жарти. Щоразу це буде трошечки новий підхід, нова грань літератури й новий спосіб взаємодії з цією літературою.
Авжеж, наповнення цих клубів відрізняється: якщо йдеться про дітей 6-7 років, для них дуже важлива взаємодія, інтерактивний складник; їм завжди є що сказати, обговорити з ними. Якщо мова йде про підліткове читання, то підлітки 10-12 років самі можуть йти у світ книжок. Там будуть інші взаємодії, які відповідають їхньому віку та зацікавленням.
Може бути більше паралелей з героями, хто з ким себе ідентифікує. Там можна більше говорити про кінематограф і анімацію, тому що це період, коли діти цікавляться цими напрямками. І це теж можна використати для залюблення дітей у книжки.
Ці програми (напевно, мова більше про підліткову) якось враховують шкільну програму?
Я не брала за основу шкільну програму. Це більше добірка книжок, які, з власного досвіду бачу, цікавлять дітей в цьому віці. Це книжки, які подобаються мені, бо я фанатка підліткової літератури. Добирала їх не в контексті навчальної літератури. Наприклад, під кінець клубу особливо багато книжок про літо, щоб можна було обговорювати побут дітей, як вони проводять час, і прокладати паралелі з героями.
Останнє питання щодо програми: книжковий клуб розрахований на кілька місяців, а це багато читання. Чи будете ви читати великі романи, чи невеликі за обсягом тексти?
Об’єми — це те, що я враховувала в складанні програми. Для менших дітей — це менші книжки, частину можна навіть прочитати на самому клубі. Серед книжок для дітей є й книжка-картинка. Це класний спосіб читання гуртом.
Для 10-12 років тексти більші. Але ці книжки, за бажання, можна встигнути прочитати за 2 тижні. Але завдання, яке ставила перед собою, складаючи цю програму: щоб заняття «працювали» і з тими, хто книжку прочитав, і має що про неї сказати, і з тими, хто ні, але після заняття точно захоче її прочитати.
Усвідомлюю, що хоч якою класною була б програма, є багато непередбачуваних обставин, і ти можеш не прочитати цей текст. І якщо прийдеш і будеш випадати з контексту, тобі буде дискомфортно — не захочеться приходити далі.
Як би ви реагували, якщо учасницям, або учасникам, або їхнім батькам, не сподобаються книжки, або автори, яких ви обрали для цієї програми?
Думаю, це чудово. Читацький досвід — різноманітний. У рамках нашого читацького досвіду вчимося взаємодіяти з різними книжками: і з тими, які крадуть наше серце з першої сторінки, ми залюблені в них до неможливості й потім розказуємо всім; і з тими, що в певну мить стають нудними, і маємо ухвалити рішення дочитувати їх або ні. Вчимося взаємодіяти з книжками, які не подобаються нам, але подобаються нашому оточенню. Можемо про це дискутувати, і це — прекрасний спосіб комунікації.
Я навіть щиро сподіваюся, що такі дискусії будуть. Переконана, що книжка не стає кращою чи гіршою від того, що комусь не подобається. Як не стає кращим чи гіршим читач, якому не подобається та чи інша книжка. У нас різні смаки, і в цьому вся чарівність. Є дуже різна література.
Якщо дитині чи її батькам не сподобається якась одна книжка, сподіваюсь, ми будемо з цим працювати. Це теж класний читацький досвід для дитини і вона має його пройти. Зрештою, це ж не школа. Дитина має право закрити книжку і сказати: «Мені не подобається».
Маю дещо світоглядне питання. Скажімо, я вже тривалий час послідовно дотримуюсь тези, що нинішній бум на книжкові клуби для дорослих — це запит дорослих людей знаходити друзів. На вашу думку, яку потребу закриватиме книжковий клуб для дітей та підлітків?
Міркувала про це, коли складала програму. Це було однією з моїх точок відліку.
Спочатку продумувала «а навіщо це дитині?», щоб підібрати під ці запити певні книжки. Перший — дуже перегукується з запитом дорослих. Дорослі зайняті, в них робота, вони не мають навичок знайомитися з кимось. Вони потребують цього середовища, щоб знайти когось нового. Діти і підлітки опиняються в ситуації, коли їхнє коло спілкування переважно зумовлене зовнішніми обставинами. У школі — вони пішли в цю школу, і тому взаємодіють з цими людьми, вони їх не обирали. Вони йдуть на гурток, і гурток вони обирають, але дітей, які ходять з ними, — ні. Вони спілкуються з дітьми, наприклад, з двору. І це, знову ж таки, діти, які опинилися там, тому що вони там живуть. Це теж не питання вибору.
Якщо йдеться про гурток танців чи футболу, де ви разом бігаєте, — це класно. Але коли мова йде про читацький клуб, де говорите про свої зацікавлення, взаємодієте, розказуєте, що ви любите, про що мрієте, ким хочете стати, — це зовсім інший спосіб взаємодії. У вас є шанс знайти близьких за духом і цінностями друзів. І шанс побачити світ ширшим, ніж твоя школа чи двір, ніж твій гурток. Це — перша історія.
Друга — це загалом читання. Я — велика фанатка читання. В дитинстві воно давало мені можливість мандрувати, експериментувати, фантазувати, вчитися, заводити уявних друзів, проживати пригоди. Думаю, ці клуби — нагода відкрити цей книжковий світ для дитини. Підібрані книжки — дуже класні, дотепні, смішні, драйвові, вони тебе аж затягують. Це можливість побачити, яким привабливим і захоплюючим може бути світ читання.
Ще одна цінність, яку вважаю актуальною і важливою: на превеликий жаль, всі ми, особливо діти, живемо в постійному стресі. Є тотальна втрата відчуття безпеки. На моє переконання, книжка — це місце, де можеш побути нехай у вигаданому, але безпечному для тебе світі. Чому, до прикладу, діти дуже люблять моторошні історії, всякі жахастики? Тому що можуть прожити досвід страшних і небезпечних пригод, точно перебуваючи в безпеці. Це спосіб подарувати дрібку нехай ілюзорної, але такої важливої зараз безпеки, за посередництва книжок.
Мені дуже відгукається ця остання теза про безпечне переживання, це нагадує епіграф до «Кораліни» Ніла Ґеймана, де йдеться, що казки про драконів створили для того, щоб ми знали — драконів можна побивати.
У нас, до речі, Ніл Ґейман є в програмі.
Для кого, на вашу думку, ці клуби будуть потрібніші, цікавіші: для батьків чи для дітей?
Я завжди на боці дітей. Вони в мене у пріоритеті. Складаючи цю програму, думала про них. Щоб їм було прикольно, смішно, дотепно, драйвово і цікаво. Батьки хай вже тішаться за дітей.
Пригадую своє дитинство і дещо дидактичну манеру викладання літератури в школі: мовляв, література має тебе чогось вчити. Що маєш читати щось важливе й обов’язково розвивати свій читацький смак. А ці всі ваші фентезі — це «несмак, який нічого не навчить». Чи список літератури обох цих клубів покликаний чогось вчити і розвивати літературні смаки, чи він більше про задоволення?
Обидва списки вчать нас отримувати щастя, задоволення і максимальну широту поглядів.
Переконана, що книжка може бути різна. Книжка може вчити, розважати, допомогти тобі розплакатись, коли цього потребуєш. Може допомогти відволіктися. Може бути настільки дурнуватою, щоб забути про все і трошки розслабити свої звивини.
Завдання цих клубів — показати, яким широким є світ книжок. Що під кожну потребу можна знайти те, що цю потребу задовольнить. Хочеш вчитися за допомогою книжок? Супер! Показуємо, як це робити і підбираємо нонфікшн, з яким навчання може бути дуже дотепним і легким. Хочеш посміятись, бо тобі нудно? Показуємо, як це можна зробити. Хочеш зрозуміти, що таке соціальна відповідальність і як говорити на складні теми? Даємо і такий варіант. Хочеш зануритися до п’яточок в інший світ, де немає місця цієї реальності? Показуємо, що і це можна знайти серед книжок. Хочеш знайти когось схожого на себе і зрозуміти, що ти не самотній? Є і така література.
Наше завдання — показати цю різноманітність, навчити обирати книжки і брати з них максимум. Але брати не те, що хочемо ми, дорослі, дати, а те, що дитина потребує і хоче взяти.
***
Перший сезон книжкових клубів триватиме з травня по липень 2024 року. В його межах відбудеться дев’ять подій. Участь в обох книжкових клубах — безоплатна, але потрібна реєстрація.
Заявку на участь в дитячому книжковому клубі (6-7 років) можна заповнити тут. Заявки приймають до 3 травня. Кількість місць обмежена.
Заявку на участь в підлітковому книжковому клубі (10-12 років) можна заповнити тут. Заявки приймають до 1 травня. Кількість місць обмежена.
