У вересні в Івано-Франківську відбудеться мультижанровий фестиваль «Харків: (не)релокована культура». Ми запитали в кураторки фестивалю Ольги Байбак про його ідею, програму, цілі та зв’язок між Франківськом і Харковом.

Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея фестивалю. Чому обрали саме Франківськ для його проведення?

Ідея виникла від бажання підтримати харківських колег, тому що це — єдині область і місто, де театри не могли працювати на власних майданчиках та показувати свої вистави (на Харківщині діє заборона масових заходів, зокрема у приміщеннях філармонії, театрів, музеїв, бібліотек, що фактично унеможливлює роботу закладів культури). Про це дуже багато йшлося. Через близькість до кордону ракети долітають до Харкова буквально за кілька секунд, і безпекова ситуація важлива. Але річ ще й у тому, що харківська влада жодним чином не хотіла розв’язувати це питання, і театри були змушені самі шукати, де їм працювати. Це були комерційні майданчики, де постановки відбувались на свій страх і ризик. Наразі, так розумію, вже облаштували один майданчик у Театрі опери і балету, де різні колективи можуть показувати вистави. 

Ми довго думали, як допомогти колегам. Знали, що в Харкові роблять дуже багато, що робота театрів триває. Тим паче знову зайшла мова, що фінансування театрів скоротять. Порівняно з цим роком, грошей на наступний буде ще менше. Та багато культурних проєктів, попри все, реалізуються в Харкові. Це концерти, вистави, виставки. Дитяча студія Aza Nizi Maza в перші дні повномасштабного вторгнення спустилася в метро. Активно працює Харківський літературний музей — вони досі організовують резиденції «Слово», відкривають виставки.

Захотілося це показати: не тільки вистави, а всю різноманітність харківської культури; що Харків змінюється, пропрацьовує своє постколоніальне минуле, старі та нові травми. Це дуже важливо показувати в різних регіонах України. 

Чому Франківськ? Бо це дуже фестивальне місто, театральне місто. Харківську виставу «Нехай щастить» минулого року ми привозили в рамках Фестивалю-премії «ГРА». Глядачі її дуже добре сприйняли. Цього разу фестиваль «Харків: (не)релокована культура» теж буде відкриватися цією виставою. Думали, чи везти її знову, та франківці сказали: «Привозьте, вона дуже цікава».

Вистава «Нехай щастить». Фото: НСТДУ

Крім того, Національна спілка театральних діячів часто співпрацює з франківськими театрами, Прикарпатським університетом імені Василя Стефаника. На початку літа ми проводили там літній табір для харківських студентів-акторів, які вчаться онлайн. Туди приїхали різні викладачі, під’єдналися митці з Франківська. 

Коли оголосили про цей фестиваль, нам почали писати митці та мисткині, які виїхали з Харкова, але живуть у Франківську, і кажуть, що хочуть підтримати місто і долучитися до проведення цього фестивалю.

Хочеться продовжити традицію Франківська як фестивального міста. Крім того, це — ще й проєкт пізнання один одного, коли ми залучаємо до організації франківських митців і театри. Це знаходження спільних точок доторку, це культурна інтеграція, культурний обмін. Дуже хочеться, щоб завдяки цьому фестивалю виникли спільні проєкти між театрами, студіями, галереями, музеями. Та й просто обмін митцями.

Чи не могли б ви розповісти детальніше про програму фестивалю?

Повноцінну програму викладемо вже скоро. Наразі допрацьовуємо останні штрихи. Це стосується більше додаткової, дискусійної програми. 

На фестивалі будуть шість вистав, камерний концерт харківських музикантів, зокрема тамтешніх композиторів, і музики, написаної після вторгнення. Приїдуть Харківський театр ляльок, Харківський академічний драмтеатр імені Тараса Шевченка, Драматичний театр (який після вторгнення відмовився від імені Пушкіна), а також незалежний харківський театр «Нафта» з двома виставами. Режисер останнього — Артем Вусик — нещодавно здобув премію Леся Курбаса за постановку «Веселка на Салтівці». А їхня вистава «Хтось такі як я» вже представляла Україну в багатьох країнах світу. 

Вистава «Калинова сопілка». Фото: НСТДУ

Ми чимало обговорювали програму, шукали, що буде цікаве і харків’янам, і франківцям. 

Фестиваль відбудеться на кількох майданчиках. Крім Театру ляльок імені Марійки Підгірянки та Драмтеатру, ще буде показ у філармонії. А для додаткової програми буде залучений простір «Ваґабундо», де відбудуться події літературної платформи, показ фільмів про Харків, обговорення, презентація книжок від видавництва Vivat. 

Для чотирьох днів програма буде досить насичена.

Хто залучений до формування програми фестивалю? Хто з Франківська працює над фестивалем? 

Щодо команди фестивалю, вона також змішана. Звісно, там є представники Харкова. Кураторкою театральної програми є Яна Партола, деканка театрального факультету Харківського університету імені Котляревського. Залучені харківські та київські митці. Головний організатор проєкту — Національна спілка театральних діячів України. 

Звісно, є в команді як франківці, так і люди, які працюють у Франківську. Наприклад, Ірина Чужинова, яка працює в Драмтеатрі, є кураторкою дискусійної панелі. Також залучені й інші працівники театру.

Вистава «Веселка на Салтівці». Фото: НСТДУ

Вересень — це початок театрального сезону. Чи фестиваль впишеться в сезон, чи відбуватиметься паралельно? Чи не будете ви конкурувати за глядачів?

Думаю, за глядачів конкурувати не будемо. Наш фестиваль збігається з відкриттям сезону в Театрі ляльок, і ми це проговорили. Проєкти, які будуть показані в Театрі ляльок, увійдуть до афіші театру.

Франківський Драмтеатр відкриває свій сезон трошки пізніше. Вистави, які будуть показані в рамках цього фестивалю, будуть як передчуття відкриття театрального сезону. 

Крім того, це вистави здебільшого для малої сцени. Це зумовлено тим, що наразі Харків працює переважно в малих просторах через заборону працювати на власних сценічних майданчиках. 

На початку повномасштабного вторгнення Франківський був заповнений людьми з Харкова. На вашу думку, чи зберігається цей зв’язок між містами дотепер?

Думаю, так. Кілька митців, які мешкали в Харкові, приїхали у Франківськ. Вони написали нам, і це досить цікаві митці. Той же Нікіта Тітов і художники, які працюють з різними перформансами, інсталяціями. Також є харківська спільнота, і ми дуже сподіваємося, вона буде зацікавлена подивитися і познайомитися з тим, що відбулося в Харкові. Самі харків’яни з нетерпінням чекають на цей фестиваль, бо вони дуже прагнуть показати себе, розповісти про себе і презентувати мистецтво, що було створено після 2022 року.

Головне фото: театр «Нафта»