2 лютого у Надвірній митці Юрій Боринець та Ігор Полатайко провели захід на підтримку ЗСУ, об’єднавши місцевих художниць та художників. Ми поспілкувались з Юрієм про перший досвід в організації мистецького аукціону, про результати та враження від події.
Розкажіть детальніше про ваш аукціон. Чи задоволені результатами?
Я організовував аукціон з товаришем Ігорем Полатайком, який два роки відслужив у ЗСУ. Першочергово ідея заходу виникла у мене, але згодом ми скоординувались з ним для спільної мети. Ігор та я вирішили залучити надвірнянських митців до організації допомоги для наших земляків, що служать у лавах Сил оборони.
Все пройшло дуже добре, ми задоволені результатом. Якщо бути точним, зібрали гроші на квадрокоптер DJI MAVIC 3T. Нам вдалось закрити всі 33 лоти й акумулювати необхідну суму. Це справжнє диво: ми розуміли специфічність цієї справи та її ризики, адже Надвірна — невелике місто, але все вдалося.
За час повномасштабного вторгнення на Франківщині відбулось вже кілька мистецьких аукціонів. Люди, які купують ці роботи, — це ті самі люди, що інвестували в мистецтво до повномасштабного вторгнення чи це ті, хто просто хоче зробити великий донат?
Для мене поняття людей, які інвестують в мистецтво, стоїть під знаком запитання. У порівнянні з кількістю митців у області, кількість людей, яка вкладається у творчість, — значно менша. Власне, тому з самого початку, бувши обізнаним в цьому, намагався використати усі можливі ресурси.
Ми з Ігорем проявляли ініціативу і запрошували на аукціон всіх знайомих і незнайомих. Спочатку було мало людей, але під кінець зал наповнився — і я відчув полегшення. Гадаю, що вони радше небайдужі, аніж інвестори у мистецтво. Як це часто буває, очікувані гості не прийшли, а натомість були несподівані обличчя на аукціоні. Тому так, мова йде про людей навколо нас.
Яким чином обиралися роботи митців для аукціону? Чи передали ви свої картини?
Це була індивідуальна праця з кожним художником, а їх — понад 26. У нас було завдання кожному розповісти, про що наш аукціон та як саме він відбуватиметься. Певну частину робіт обирав самостійно, але більшість митців та мисткинь передавали картини, які, на їхню думку, були доречними.
Зосередив увагу на картинах, але у мене виникла ідея додати до експозиції народні промисли. Тож на аукціоні ми також представили листівки, книгу, вироби зі скла й кераміки, а також ґердан з бісеру.
Від себе передав картину «Жухле сонце», яку намалював під час повномасштабного вторгнення. Мені подобається ефект приглушеного денного світла на ній і, за порадою товариша, вирішив подати саме її.
Якими є ваші загальні враження після проведеного заходу?
Я по життю — людина-експериментатор, тож цей досвід був дуже цікавим. Намагався викластись на повну силу, але наперед готувався до невдач, з якими потенційно міг зіткнутись. Проте вони б мене не могли зупинити, адже дуже хотілось втілити цей задум.
Вразила атмосфера під час аукціону. Ми, художники, наче об’єднались для спільної персональної виставки й відкрились світу. В той момент зрозумів, що всі присутні пізнали справжнє мистецьке проявлення у всій красі. Це було потрібно кожному й кожній із залучених митців. Звучало ім’я, розкривалась особистість художника, а людина переживала, чи куплять його або її роботу, чи ні. Ці емоції — неоціненні.
Ще важливим фактором було усвідомлення, для чого саме ми зібрались, а саме — для благої справи. Люди можуть доєднатись до певних речей за власною спромогою, але ми доторкнулись до чогось по-справжньому цінного і пройнялись цим досвідом.
Чи плануєте ще схожі заходи у майбутньому?
Так, маю на меті провести аукціон ще у Калуші, у моєму рідному місті. Однак не певен стосовно дати та місця проведення, у намірах — початок-середина березня.
Фото: Орест Ягиш
