У лютому 2025 року в Івано-Франківську запрацювала книгарня-кав’ярня «Сенс» — великий заклад мережі з Києва. Ще раніше відкрилися дві книгарні Vivat. Як у місті, де багато книжкових крамниць, боротися за покупця? Які тенденції помітні сьогодні, і як вижити у великій конкуренції — про це Ірина Блаженко розпитала у невеликих книгарень міста.
Сюди приходять за атмосферою
«Букініст» має довгу історію. Богдан Вовчук каже, що люди сюди ходять вже за інерцією. У книгарні він працює ще з 1971 року. Віджартовується, що пам’ятає тих, хто в юності стояв у черзі за книгами, а тепер заходить сюди з онуками.
Раніше книгарня спеціалізувалася на букіністичній та антикварній літературі, значна частина якої була російськомовною. Але після 2022 року старі запаси зникли: власники повернули свої книги, які лишали на реалізацію, а багато покупців свідомо позбулися російськомовних видань, залишивши тільки українську літературу.
Зараз тут можна знайти широкий асортимент сучасних українських авторів і перекладну літературу, яку активно випускають українські видавництва. Найпопулярніші видання — ті, що отримують розголос у соцмережах. Але видавництва дедалі частіше спершу продають такі книги на своїх сайтах, і лише потім вони з’являються в книгарнях. Через це певні бестселери можуть потрапити на полиці вже після піку ажіотажу.
«У нашій книгарні особливо популярні видання про історію Франківська — їх випускають “Брустури”, “Лілея НВ”. Також активно купують серійні книги, наприклад, “Мистецтво війни”, біографії, зокрема і про наших військових. Багато питали про “Моя війна” Залужного», — каже продавчиня Оксана Соколовська.
Вона зауважує, що після повномасштабного з’явилася мода на читання серед молоді.
«Якщо порівнювати з довоєнним часом, молодь читає більше. Вони бачать рекламу в книжкових блогерів, приходять і купують», — додає Оксана.
Зі спостережень Богдана Вовчука, після повномасштабного вторгнення попит на українську книгу значно виріс, зокрема класику. Подібне книжковий ринок переживав у 1990-х.
«На початку 1990-х масово передруковували багато української класики. Тоді стався справжній сплеск: працювали численні державні видавництва, яких зараз уже немає. Вони перевидали, мабуть, 90% книжок, які не виходили в радянські часи.
Тоді книжки друкували мільйонними накладами, адже люди багато читали; не було такого інформаційного перенасичення, як зараз. Сьогодні ж великі наклади — рідкість. Більшість книжок виходить тиражем у 1000–3000 примірників», — ділиться Богдан Вовчук.
Фото: Фіртка
Книжковими гігантами «Букініст» не переймається, оскільки впевнений у своєму покупці й тому, що територіально вони далі від нової книгарні. Бум і конкуренція, за словами продавця, є. Втім, він пригадує й часи, коли прогулюючись Стометрівкою, можна було натрапити на книгарню майже на кожному кроці — їх тут було щонайменше десять.
«Тоді кожна книгарня мала свою спеціалізацію. Була нотна книгарня, військова, художня, навчальна — і навіть великі книгарні мали чіткий профіль. Завдяки цьому конкуренція майже не відчувалася, адже кожен торгував своєю літературою.
Сьогодні ж ситуація змінилася. Книгарні пропонують широкий асортимент, організовують зустрічі, надають знижки й мають більше можливостей. Через це конкуренція значно зросла. Ми не можемо сказати, як вплине нова книгарня на нас. То треба в них питати, як у них там йде торгівля», — каже Богдан Вовчук.
Та ця книгарня приваблює не лише асортиментом, а й своєю історією. Тут завжди продавали книжки. Для багатьох франківців це не просто місце покупки, а частина міської культури. Працівники кажуть, що промоції ніякої не роблять і, як зауважив Богдан Вовчук, ходять сюди, бо мають спогади з «Букіністом» або просто звикли.
«…і через продавця ходять…», — додає продавчиня Оксана, відводячи погляд у бік пана Богдана.
Книгарня-кав’ярня як новий формат залучення аудиторії
За останні три роки у Франківську з’явилися книгарні-кав’ярні, зокрема «Старого Лева». Менеджерка книгарні Ксенія Головко відзначає, що за три роки повномасштабного вторгнення мода на читання стала більш відчутною. Книжкові блоги зростають, наче на дріжджах. Зростають і видавництва, наприклад, «Віхола».
Подібний сплеск інтересу до української книги, на думку Ксенії, стався після 2014 року, коли різко зріс суспільний запит на українську культуру. Втім, шлях видавництв, що зароджувалися у 2000-х, був значно складнішим. Цей період відзначався засиллям російського культурного впливу, а також економічними потрясіннями, як-от фінансова криза 2008 року, що змусила багато бізнесів закритися.
«Перед самим повномасштабним вторгненням відбувся своєрідний відкат назад, адже на ринку знову з’явилося багато російських книжок. “Альпіна Паблішер” заходила в Україну, створювала дочірнє підприємство. Російські видавництва спокійно виходили на український ринок, і деякі великі гравці були готові їм у цьому сприяти.
І ти на все це дивишся й думаєш: “Перепрошую, що відбувається?”. Але у 2022 році ситуація кардинально змінилася. Щоправда, варто пам’ятати, якою ціною це далося».
Читачі «Книгарні Старого Лева» віддають перевагу сучасній українській прозі, особливо добре продаються книги авторів, чиї новинки очікують заздалегідь. Наприклад, роман Євгенії Кузнецової «Вівці цілі», хоч і є різдвяною історією, активно розбирали навіть у березні — лише тому, що це нова книга улюбленої авторки. Її попередні романи «Спитайте Мієчку» та «Драбина» також мають попит.
Серед переваг закладу, на думку менеджерки, — те, що популярні книжкові позиції можна знайти одразу на полицях або ж замовити через сайт.
«Відвідувачі також користуються бонусною системою, що дозволяє накопичувати бали та отримувати знижки. Також тут створено затишний куточок для читання та кавування, що додає книгарні атмосфери культурного простору.
Формат книгарні-кав’ярні став новим для Франківська. Коли подібний концепт впровадили спершу “Віват”, потім “Сенс” і “Старий Лев”. Багато відвідувачів запитували, чи це бібліотека, чи просто антураж. Якщо для Києва це звична практика, то в регіонах такий підхід тільки набирає популярності», — каже Ксенія.
Нині книгарню відвідують різні аудиторії: одні приходять за книжками, інші — за кавою, а є й ті, хто поєднує обидва задоволення та накопичує бонуси на нові видання. Також у книгарні діє книжковий клуб, присвячений творчості Террі Пратчетта. Існує спеціальна система для книжкових клубів: учасники можуть отримати промокод на 20% знижки на обрану книжку, якщо клуб співпрацює з «Видавництвом Старого Лева». Цей промокод діє до певної дати, можна замовити онлайн або придбати в книгарні.
Відкриття багатьох книгарень у місті не викликало побоювань у «Старого Лева». Зокрема, й «Сенсу». Переконані, що кожен має свою аудиторію і цікавинку. Як, до прикладу, за ностальгійною атмосферою йдуть до «Букініста».
Відкриття книгарень, на думку Ксенії, навпаки, розрухало книжковий бізнес у місті, бо впродовж десятиліть ситуація в Івано-Франківську була стабільною, а чільне місце займали старожили ще з 2000-х. Також менеджерка книгарні не вважає, що великі книгарні мали б повпливати на продажі «Старого Лева».
«Все було, так би мовити, непорушним. А потім з’явився Vivat — і трохи струсив ситуацію. Точно можу сказати, що люди у Франківську давно чекали саме на книгарню від “Старого Лева”. В інших магазинах усе залежить від того, що саме вирішив закупити менеджер. Тому навіть якщо ти шукаєш конкретну книжку “Старого Лева”, не факт, що вона буде, наприклад, у “Є” чи в Vivat», — каже вона.
Пошук нових форматів для взаємодії з читачами
Книгарня-кав’ярня «Слово» розпочала роботу в Івано-Франківську 24 листопада 2024 року, продовжуючи формат, який заснували в Чернігові. Проте там приміщення було значно більшим і розташовувалося у прохідному місці.
Коли Юліана Мазна вперше приїхала до Івано-Франківська, то була вражена, скільки тут книгарень.
«У нашому місті, — згадує вона, — знайти книжковий магазин було справжньою пригодою. А тут — на кожному кроці!».
Відкриття припало якраз тоді, коли чутки про відкриття «Сенсу» підтвердились.
«Я вже майже відкривалася, все було на фініші — і тільки тоді дізналася, що вони теж стартують поруч. Це був шок. Але нічого, кожен знайде свою нішу, для кожного товару є покупець. Я так себе заспокоюю.
Уявіть — тут відстань метрів 50, може 100, але точно менше. Як я можу тягатися з ними? Це складно. Але я тримаюся. Круто, що є і відкриваються далі, але не тоді, коли ти в цьому “варишся”. Меншим книгарням буде важче з таким конкурентом», — говорить Юліана.
Зараз книгарня стикається з викликами, адже більшість книжкових продажів перетягнули на себе великі мережі. Конкуренція значна і, як ділиться власниця, у неї немає змоги активно її вести, оскільки бюджет на рекламу та промоції обмежений. Пріоритетом наразі є облаштування літнього майданчика, що зробить книгарню більш помітною та доступною для відвідувачів.
«Коли ми працювали в Чернігові, брали книги під реалізацію, і це було не дуже вигідно, — каже Юліана Мазна. — А зараз майже все потрібно купувати одразу, тому мені постійно доводиться шукати гроші, щоб поповнювати асортимент. Через це поки маю певні труднощі. Зараз потроху ситуація покращується. Бачу, є трохи більше чеків, починаючи з березня. Подивимося, що буде далі, але думаю, що все нормалізується.
Конкуренти поруч? Та нехай. Кав’ярень теж багато, і всі якось працюють. У кожного своя аудиторія, особливість. І що мені тепер робити? Плакати? Посидів, витер сльози — і далі працювати».
Фото: пресслужба міського голови
Серед відвідувачів багато переселенців, які проживають у цьому районі. Вони охоче приводять дітей на читанки, які стали важливою частиною життя книгарні. Щосуботи власниця підбирає книгу для читання, визначає вік учасників, готує афішу та запрошує батьків з дітьми. Після читання діти виготовляють тематичні саморобки, а за відвідування отримують читацькі квитки, які приносять бонуси — наприклад, безплатне какао та печиво після шостого відвідування.
Планується, що книгарня зосередиться на дитячій літературі, адже це перспективна ніша, яка дозволить утриматися на плаву. Зараз асортимент обмежений тим, що вдалося взяти під реалізацію. Переважно, це популярні книжки та ті, що в топах. Але в майбутньому власниця сподівається розширити співпрацю з видавництвами.
Окрім продажу книг, книгарня розглядає нові формати взаємодії з читачами. Власниця зізнається, що вже замислювалася над проведенням книжкових клубів, хоча поки не знає, як правильно їх організувати. Також у книгарні діє ініціатива обміну книгами: можна принести свою прочитану книжку й отримати знижку на нову. Принесені видання продаються за зниженою ціною.
Заклад відкритий для ініціатив: тут можна проводити книжкові зустрічі, майстеркласи чи інші події. Єдине обмеження — максимальна кількість учасників, адже приміщення комфортно вміщує до 15 людей.
Про більше ніж видавництво і дистрибуцію книжок
Засновник видавництва «Лілея НВ» Василь Іваночко розповідає, що спочатку російська агресія стимулювала великий інтерес до української літератури. Люди, які приїжджали до Франківська, були вражені кількістю українських книг, що випускає їхнє видавництво. Це так само підвищило попит і сприяло розвитку книгарні, хоч з часом це зацікавлення спало.
Загалом зміни на ринку книгопостачання відбулися через війну, що вплинула на логістику та виробничі процеси. Зростання вартості книг, викликане економічними проблемами, зробило продажі складнішими, але обороти не зменшилися.
Василь Іваночко зазначає, що книгарня спеціалізується на художній літературі, зокрема патріотичних та історичних книгах, і на асортименті видавництва «Лілея НВ».
У книгарні підбір книг здійснюють переважно працівники, хоча власник активно впливає на вибір. Він акцентує на тому, щоб асортимент відповідав цінностям книгарні, зокрема наявність виключно україномовних книг, дитячої літератури та творів, які висвітлюють нашу історію та патріотизм.
Щоб погляди книгарні збіглися з запитами читачів, важливо уважно моніторити попит і реагувати на нові тенденції. Наприклад, коли читачі запитують книги, яких немає в асортименті, працівники перевіряють, чи відповідають ці книги цінностям та концепції видавництва, і, за потреби, замовляють їх.
Значної конкуренції через велику кількість книгарень «Лілея НВ» не відчуває, та, на думку Василя Іваночка, в Україні немає нормальної мережі книгопоширення:
«Якби була така мережа, жодне видавництво, як, наприклад, “Старий Лев” або КСД, не створювало б свою окрему мережу книгарень. Адже для видавця вигідніше, коли книгарні в країні працюють за принципом централізованого поширення».
Книгарня активно взаємодіє з читачами, пропонуючи зустрічі з письменниками та підтримку авторів через подібні заходи. Наприклад, організовані зустрічі клубу для жінок, де обговорюються новинки літератури.
Фото: Лелея-НВ
Про вплив «Сенсу» на інші книгарні, на думку видавця, говорити ще зашвидко. Вважає, що на нього, як видавця, новий книжковий гравець, не вплине.
«Він [“Сенс” — прим. ред.], знаєте, так — ніби на повні груди вдихнув повітря й рвонув. Але час усе розставить на свої місця. Побачимо, скільки в них вистачить енергії, як вони побудують свою бізнесову структуру: які будуть працівники, яка мотивація, яку літературу продаватимуть і наскільки відповідально ставитимуться до своїх обов’язків і книжок.
Думаю, з часом усе стане зрозуміліше, тоді можна буде предметно говорити. Але загалом це не впливає на мене як на видавця. Мені все одно вигідно мати свою книгарню в місті. Бо як ще знайомити людей зі своїми книжками? Так, можна через інтернет. Але є багато людей, які хочуть побачити книжку наживо. Прийти в магазин, потримати її в руках, поспілкуватися», — поділився Іваночко.
Головне фото: Лілея-НВ
