Цього року в Івано-Франківську заснували ще одну формацію електронної музики — Labirynth. Ми поговорили з її співзасновником Мар’яном Максилевичем про електронну музику міста, диджейок, переваги колективної творчості та стосунки з колегами по музичній сцені.
Розкажи про формацію Labirynth. Хто ви і як прийшли до електронної музики?
З електронною музикою я познайомився наприкінці 2020 року. Мій друг Саша, співзасновник Labirynth, почав займатися диджеїнгом і хотів десь виступати. Тоді він зводив progressives/hard techno. Ми разом шукали місце, де йому виступити, і в мене вийшло домовитися з власником бару «Блуд». Саша запитав, чи не хочу разом з ним пограти. Швидко зрозумів, як працювати з пультом. Це був вересень 2021 року. Ми купили пульт і почали інтенсивно займатися, вчитися зводити.
Шлях до розуміння музики, яку хочемо подати світу, був довгим. Почали їздити на львівські формації й потрапили на формацію Collab Promo. Там я вперше з Сашею почув драм-н-бейс — ламаний жанр музики. Ми надихнулися. Він почав вивчати драм-н-бейс, я ще й — брейкбіт. Пам’ятаю, брали звичайні домашні колонки, везли їх з сумками до бару «ГОСТ», зводили для людей брейкбіт і драмчик. Ми тоді міркували, щоб запустити якусь вечірку в ламаних ритмах. Щодо формації — навіть не було думок.
Почалася повномасштабна війна, багато було проблем. Повернувся до музики приблизно 7-8 місяців тому. Довгий час не зводив і взагалі не займався музикою. Потім ми зрозуміли, що готові [створити подію]. Весь прибуток з вечірки буде йти на підтримку волонтерської майстерні FPV-дронів «Серафим».
Так ми дійшли до формації. Хотіли спочатку робити вечірки з драм-н-бейсом. Однак не знали, чи знайдемо свою аудиторію в Івано-Франківську. На попередніх вечірках ламаних ритмів було на 10-15 хвилин. Це ризик для нас. Хочемо піти на нього, щоб зрозуміти, чи знайдемо в місті аудиторію по ламаних ритмах.
Скільки людей у формації? Хто це?
Цю вечірку (дебютна, яка відбулася 19 жовтня, — прим. ред.) робимо я, Саша і наш товариш Олег, засновник Garden Hub, який допомагає як ментор, бо він вже влаштовував свої вечірки. Резидентів у нас шестеро, вони будуть виступати на події. Одна дівчина, Electra, з Одеси. Вона теж зводить ламані ритми й має великий досвід. Є ще багато людей, які нам допомагають, зокрема, фотографка Ілона й дизайнерка Віка.
Розкажи про диджейок, які будуть у вас грати.
Даша — з Маріуполя. Вона переїхала у Франківськ десь приблизно два роки тому. Ми з нею недавно познайомилися. Вайбом подобаємося одне одному. Вона давно займається диджеїнгом, профі. Разом з її хлопцем Іллею займаємося скелелазінням. У нас велике ком’юніті. Це зближує.
Також у нас є ще дві диджейки — Оля і Лєра, які зводять брейкбіт, брейкс, щось таке. Оля закінчила курс у Макса Йоса. Вона зводила техно, а потім якось відкрила для себе й ламані ритми. Лєра також зводить ламані ритми. Дівчата будуть на цій вечірці грати в b2b (back to back).
Як думаєш, чому у Франківську досі немає багато диджейок?
Думаю, що їх зараз стає більше. Диджеєм зараз бути складно насправді. Коли ти вчишся на диджея, чого хочеш від цього? Чи хочеш заробляти, чи хочеш просто насолоджуватись цим як хобі? Я ніколи не хотів заробляти на цьому гроші. Для цього треба цим займатися довго. Слід проситися у всі локальні формації. Це складно. Мені подобається зводити й чути фідбек від людей. Це надихає.
Думаю, дівчат буде ставати більше, бо ця культура розвивається. Багато чоловіків поїхали служити. Наприклад, стало набагато більше водійок. Думаю, що в усіх сферах буде таке відбуватись.
Чому виникла потреба об’єднатися у формацію?
Є малесенький страх, що не знайдемо свою аудиторію в нашому місті. У Франківську драм-н-бейс був популярний 10 років тому. Але насправді це цікава музика. Дійшли висновку, треба зібрати команду людей, які будуть цікавитись ламаним ритмом. Тож почали шукати тих, що зводять ламані ритми, і зацікавлені стати частиною формації.
Які переваги в колективній творчості?
Цікаво стежити за досвідом інших диджеїв. Це навчання, спілкування. Можна радитися, як краще зробити. Чимало плюсів насправді, якщо є комунікація між командою. Коли багато людей об’єднаються довкола однієї ідеї, це пришвидшить роботу.
Якою є нова українська електронна музика, що співіснує з війною?
Знаю багато продюсерів, які писали музику до війни, але після повномасштабного вторгнення не змогли цього робити. Дехто написання музики відклав на якийсь час. Я впродовж довгого періоду перестав займатися музикою і зведенням. Десь півтора року. Не ходив на жодні вечірки, не в пріоритеті мені вони були на той період часу.
А зараз як?
Я переосмислив це. У мене багато друзів воюють. Багато, на жаль, загинули. Друзі, які воюють, кажуть: «Та що ти? Ти поки тут, роби щось, допомагай». Вважаю, це нормально, що люди можуть собі дозволити в складний для всіх період життя відпочити. Це важливо. Якщо цього не роботи, можна просто поїхати головою. Відпочивати треба кожному, а найбільше — людям, які воюють.
Які у вас стосунки з колегами по музичній сцені? Чи є хтось, на кого орієнтуєтесь?
Я б не сказав, що орієнтуємося на когось. Для мене учасники формацій Detali, Vtixa, Garden Hub, Anti Gravity — люди, в яких можна дізнатись багато і поділитись досвідом. Мені подобаються люди, які займаються творчістю, створенням музики. Вони всі цікаві й відкриті, з ними є про що поспілкуватися. Можна запитати поради, тобі допоможуть. Люди, пов’язані з електронною музикою, подавали ідеї мені й товаришу, щоб ми заснували формацію.
Головне фото: Микола Анікеєв
