Василь Романець очолив Музей мистецтв Прикарпаття — фактично головний музей Івано-Франківська — у 2018 році. Цього року мав би відбутись новий конкурс на цю посаду, втім через війну цього не сталося. Ми поговорили з директором музею про виклики щодо збереження фондів і потреби у нових просторах для виставок.
У 2017 році відбувся конкурс з вибору керівника Музею мистецтв і за його результатами вас призначили терміном на п’ять років. Зміна директора мала б відбутись у 2023-му?
Так, але вийшов наказ про виконання мною обов’язків директора до закінчення воєнного стану, під час якого конкурси не проводяться.
Чи отримуєте на даний час необхідне фінансування для підтримки життєдіяльності музею?
Відповідно до умов воєнного стану фінансуються лише захищені статті витрат: оплата праці працівників музею та витрати на енергоносії. Дуже шкода, але решту запланованих витрат казначейство на даний час не пропускає. Тому великих реставрацій не проводимо, лише підтримувальні роботи своїми силами.
Що саме планували реставрувати, на що потребували коштів з бюджету?
Вівтарна частина музею відколюється від основного приміщення — роками тут існують тріщини вздовж стін, які видно як всередині будівлі, так і зовні. Тому необхідно провести капітальні роботи: від підсилення фундаменту до реставрації стін.
Ще до початку повномасштабного вторгнення ми розробили проєктно-кошторисну документацію на реставрацію та ліквідацію аварійного стану будівлі Музею мистецтв, яку нам затвердив на умовах гранту тепер вже колишній міністр культури України Ткаченко, який погодився, що ці роботи є невідкладними. А у 2022 році музей повинен був отримати відповідне фінансування на проведення цих робіт.
Після початку повномасштабного вторгнення ми підготувались до найгіршого: демонтували постійну дороговартісну експозицію, налагодили саму будівлю музею, щоб у разі вибухової хвилі не було завдано великої шкоди пам’ятці архітектури.
На сьогодні проводимо лише регулярні окремі виставки. Поділили залу на кілька експозиційних просторів, в яких зараз відбуваються різні події.
Чи плануєте, коли настане час, повертати постійну виставку музею в тому вигляді, якому вона була до лютого 2022 року, чи змінюватимете її?
До 40-річчя з відкриття музею, у 2020-му, постійна експозиція якраз була змінена. Але з часом, звісно, плануємо теж вносити зміни. Деякі роботи з фондів виставляємо на період короткотривалих змінних виставок, присвячених ювілею художників чи певним святам. Наприклад, до Дня Незалежності діє виставка «Нескорені духом» дев’яти митців, які були репресовані радянською владою. Серед авторів: Опанас Заливаха, Ярослава Музика, Охрім Кравченко та інші. Виставка триватиме три тижні, після чого твори повернуться назад у фондосховище музею.
Музей мистецтв вважається головним музеєм в Івано-Франківську. Чи є на меті робити його провідним простором для нових проєктів. Чи основна мета — це збереження фондів?
Ні, наша мета — більше розповідати про музей, декларувати нашу потужну культурну спадщину, пропагувати мистецтво. І нам, вважаю, це непогано вдається. Попри війну, відкриваємо далі виставки. На жаль, наші відвідувачі зараз не мають змоги бачити постійної експозиції. Бо багато хто знає, що у нас є твори Пінзеля, але ризикувати цим надбанням — не можемо.
Звісно, не відходимо й від іншої, не менш важливої роботи в музеї, — це реставрація окремих творів з фондосховищ. Вона триває постійно. Крім цього, зацифровуємо й далі експонати у фондосховищах, перелік яких по завершенню буде у відкритому доступі.
Відкриття виставки «Справжній Шевченко», 2021 рік
Будівля музею — це найстаріша сакральна споруда у місті, складний простір для виставок, який часто «перекрикує» самі виставки своєю наповненістю та помпезністю. Чи думали про те, що це приміщення не зовсім відповідає музейному простору?
Свого часу тут знаходився генеалогічний музей від ІФНТУНГ. Тоді сакральна тематика в середині будівлі була зруйнована. У 1990 році особисто ознайомився зі станом будівлі — всі фрески були розбиті.
У 1991 році відбулась реставрація храму: відновили стінописи фресок двох періодів — до Мармулядової пожежі та після. Під час пожежі купол храму згорів, а після цього відбудували інший. Реставрація 1991 року відбулася з музейним підходом: ми показали, що це — споруда музейна, з різними фресками та стінописами. Тому функціональне призначення споруди після реставрації, однозначно, теж музейне.
По-друге, через те, що у нас не просто художній музей, а Музей мистецтв, у сакральній споруді наявна чудесна акустика. Завдяки цьому маємо чергу на проведення різних заходів від Інституту мистецтв, колективів Філармонії. Катедральний хор «Воскресіння» регулярно проводить у музеї записи своїх концертів. Тому, поза сумнівом, дане приміщення ідеально підходить під Музей мистецтв: як для виставкової діяльності, так і музичної.
До філії Музею мистецтв Прикарпаття належить церква Зішестя Святого Духа в Рогатині. 2018-й був роком Європейської культурної спадщини, тоді ж планувалось отримати необхідну фінансову допомогу для відновлення церкви. Чи вдалось провести реставраційні роботи?
У дерев’яній церкві Святого Духа вдалося відреставрувати гонтове покриття, законсервувати його належним чином. Наразі ззовні церква перебуває в належному стані, всередині — законсервували спеціальним розчином іконостас та окремі твори. Після початку повномасштабного вторгнення іконостас був демонтований з церкви, а частина його була передана у Львівський реставраційний центр для проведення відповідної реставрації.
Церква Святого Духа — одна з небагатьох споруд, що перебуває у списку ЮНЕСКО. Чи плануєте, можливо, інші споруди з області та міста на подання у список світової спадщини?
На даний час Україні важливо внести в список світової спадщини ЮНЕСКО будівлі з центральної частини Чернігова. Що стосується Івано-Франківщини — є ще ряд дерев’яних церков, які повинні бути в цьому списку. Але для того, щоб це зробити, нам необхідно кооперуватися з іншою державою, наприклад, зі Словаччиною чи Польщею.
Крім цього, об’єкти потрібно належним чином підготувати. Наприклад, ворохтянська церква Різдва Пресвятої Богородиці, коломийська церква Благовіщення можуть претендувати на внесення у світову спадщину ЮНЕСКО.
Якщо йдеться не про сакральні будівлі, то історичні центри Рогатина та Коломиї варті внесення до списку. Але для цього потрібно готувати самі будівлі та відповідні документи. Найкраще було б, якби структурний підрозділ представництва ЮНЕСКО працював при відділі охорони культурної спадщини та займався цим цільово — як, наприклад, це відбувається у Чернівцях.
Чи плануєте змінювати простір музею відповідно до вимог сучасності?
Ми виграли грант на придбання екранів для підсилення мультимедійності простору. Загалом завдяки грантам змінюємо простір відповідно до вимог сучасності — додаємо все, що пасує до простору. За останні роки вдалось виграти вісім грантів — і ми придбали необхідне обладнання для регулювання температурно-вологісного режиму у фондосховищах. Але, звісно, кардинальних змін робити не можемо, оскільки будівля — це пам’ятка архітектури.
Музею дуже бракує додаткових виставкових приміщень. У нас величезна кількість експонатів перебуває у фондосховищах, а показати їх назагал просто немає де. Останні роки шукали приміщення під музей Опанаса Заливахи, в частині якого планували б робити змінні виставки від Музею мистецтв. Але належного приміщення ще досі не знайшли, оскільки воно повинно бути в центрі міста та відповідати музейним вимогам.
Головне фото: Ігор Панчишин
