26-го січня у «Асортиментній кімнаті» відбулося відкриття поп-ап виставки художниці з Лівобережжя Херсонщини Маргарити Болгар «Donat & Донат». Це серія-дослідження про те, як народний спільнокошт змінює події, долі людей та характер суспільної взаємодії. Більше про це мисткиня розповіла для post impreza.
Яка ваша особиста історія з донатами і чому ви обрали таку тему?
Ця тема досі мене не полишає: малюю їх зараз в «Асортиментній», хоча потрібно вже збиратися до переїзду.
Раніше моя творчість не залежала від зовнішніх впливів. У певний період вона сама перетворилась на благодійність: дарувала роботи, малювала їх для естетичного задоволення людей, для розмов і мислення. Могла собі дозволити зробити власну майстерню, мріяти зробити внесок в українську культуру. Та ніхто не очікував, звичайно, і я теж, що час може так змінитися.
Виїхала з Херсонщини завдяки донату, затрималась в Україні завдяки донату, і ось, коли вже опинилася тут теж завдяки допомозі, зрозуміла, що це — тема, яку повинна висвітлювати, бо насамперед хочу цього сама. Дуже радію, що сьогодні можу представити 24 ідеї, які є тут. Вони всі практично пов’язані зі мною. Завжди намагаюсь все іронічно подати, а тут така серйозна тема — благодійність. Але наше життя таке, знаєте, якщо до нього серйозно ставитись, опускаючи цю іронію, жарт, то буде дуже сумно, гадаю. Тому оцей мікс — якраз для балансу сприйняття нашого життя.
Вважаю, що тема благодійності повинна сьогодні постійно бути на поверхні. Вона наголошує на милосерді, любові й доброті, згуртовує людей, і свідчить, що суспільство — це єдиний організм. І ніхто не знає, що з кожним може статися завтра, як, наприклад, не знала я. Ця тема робить наш світ кращим, і передусім — нас самих. І розповідає про те, що все ж таки рухаємося в правильному напрямку еволюції як суспільство.
Тобто ваша мета — зафіксувати роль донатів у житті людей зараз, чи надихнути людей більше донатити?
Не наголошую, не вимагаю, але все ж таки це якийсь акцент. Люди — складні створіння, і на них дуже важко вплинути. Чим більше намагаєшся вплинути на чиюсь думку, тим менше у тебе шансів. Чомусь так відбувається.
Нехай кожен запитає у своєї інтуїції, як вона йому підказує, що треба робити. Інтуїція, мені здається, ніколи не помиляється. Так само як я намагаюся прислухатися до своєї інтуїції, раджу людям теж прислухатись до власної. Що їм серце каже? Ось у мене є одна робота, де серце — донат. То нехай кожен прислухається, що шепоче йому серце. Воно ніколи не помиляється.
А як ви думаєте, чи можна пояснити нашу культуру донатів людям ззовні? Наприклад, на заході?
Мого досвіду життя за кордоном недостатньо, щоб говорити про такі речі. Але якщо спиратися на те, що я отримала допомогу від програми західних донорів, то, думаю, всі на це здатні. І вони теж. Чому ні?
Чи є для вас як мисткині різниця, як зображати донати: умовно цивільні та донати на зброю?
Якщо чесно, не хотіла б на цьому робити акцент. Мій дім на лінії фронту, мої рідні залишились на лінії фронту, моя сім’я — все там. Не можу говорити на цю тему взагалі. Мені навіть складно зображати ці події, розумієте. Півтора року жила у такому стресі, що, виїхавши сюди, зрозуміла: не можу це все зображувати. Думала, що в мене з’їде дах швидше, ніж він повністю з’їде в мого будинку.
Тому я б залишила це питання без відповіді. Не можу собі дозволити ризикувати життям.
Головне зображення: робота Маргарити Болгар
