Вперше цей текст був опублікований у виданні «Курс» у 2021 році. Ми пропонуємо його (пере)читати.

Тіло не таке просте, як здається. Те, що ми є тілесними, має не лише фізичний вимір (наприклад, хвороби). Тілесність тісно пов’язана з політичними та сексуальними, гендерними та екологічними питаннями. Те, як ми поводимось з власним тілом або тілами інших людей, може означати примус чи звільнення, ріст чи насилля. 

Наприклад, Джудіт Батлер у своїй роботі «Нотатки до перформативної теорії зібрань» говорить про політичний вимір тіла. Кожній людині належить влада над власним тілом – аби воно рухалось, стояло на місці, говорило або діяло в публічному просторі. Батлер говорить про «виразну функцію» вуличних зібрань. Адже такі «зібрання тіл» вже несуть в собі потужне висловлювання ще до того, як натовп або його лідери почнуть говорити.

«Мовчазні збори – наприклад, літургії або похорони – часто означають більше, ніж будь-які письмові або усні пояснення того, чому саме вони присвячені», – пише Батлер.

В мистецтві тілесність знаходить своє відображення через пасивне відтворення, наприклад, фотографію або живопис, або ж через активну форму перформативних практик. Взагалі, перформативне мистецтво включає в себе різні сценічні та несценічні форми: театр, балет, танець, оперу, карнавал, гепенінг або перформанс. В цій колонці ми більше розмірковуємо над останніми, як над тими, що не потребують фізичної сцени та в яких твором є дії (тіла) автора. В перформативних практиках зміст не розповідається, а демонструється через символічну дію; тіло при цьому є головним інструментом та головною діючою особою. 

Про найвідоміші перформанси сьогодні пише навіть глянець VOGUE, а перформативні практики не оминули й Франківськ. Анатолій Звіжинський розповідає про міські перфоманси з дев’яностих та нульових: 

«Першим перфомансом можна рахувати дійство, яке зробив Мирослав Яремак під час відкриття виставки “Імпреза. Провінційний додаток №2” у 1991 році. Дійство називалося “З приводу цілісності” та полягало в тому, що художник розрізав по діагоналі натягнутий на планшеті папір із геометричним зображенням. З-під розрізаного паперу проступило таке саме зображення, зроблене на планшеті. Пізніше відкриття виставки перетворилося у спонтанний спалах різноманітних акцій — від позування для фото до фортепіанного концерту Іздрика. В 1993 році Яремак паралельно до основної програми бієнале “Імпреза” провів фестиваль “За-Імпреза” — з показом відеоарту, лекціями та перформансами від митців з України та Польщі. А ще Мирослав неодноразово влаштовував власні акції – наприклад, “Альтернативний мер” (концептуальні пропозиції керівнику міста щодо розвитку культури) або “Ходить гарбуз по городу” (розсада на квіткових клумбах міста насіння гарбуза в очікуванні появи плодів, що прирівнювало “помаранчеву” революцію до “гарбузової”). Разом з тим, перформативні практики не отримали у Франківську такого системного розвитку, як, наприклад, у Львові».

І хоча акціонізм та перформанс в останнє десятиліття дещо здали свої позиції в багатьох українських містах, тема тілесності залишається актуальною для низки сучасних митців. Адже через зв’язок з тілом та тілесність можна актуалізувати цілу низку сучасних суспільних викликів — від екології та фемінізму до свободи мирних зібрань. Якщо згадувати про такі роботи в сучасному мистецькому контексті України за останнє десятиріччя, перелік може вийти довгим. Наприклад: 

• український проєкт «Практики Тіла», заснований Оксаною Казьміною та Анатолієм Бєловим, покликаний звернути увагу на те, як ми себе презентуємо в суспільстві, як розуміємо «норму» та чому взагалі потребуємо цієї категорії. 
• українська художниця Марія Куликовська вже багато років працює над серією зліпків свого тіла з різних матеріалів — мила, смоли, воску, ланцюгів, рослин або куль. Ядро роботи Марії Куликовської — її власне тіло, його увічнення, трансформація і розпад. Художниця використовує феміністичну оптику, аби осмислити, що означає перебувати в жіночому тілі в сучасному суспільстві.

Марія Куліковська. Marry me

• у роботах франківського мистецького дуету «Synchrodogs» тіло, поміщене у ландшафт, часто наштовхує на думку про гармонійну та паразитарну сторони існування людства на планеті. Наприклад, у 2018 році художники відправились у місячну подорож Карпатами, щоб виявити, як далеко людям вдалося вторгнутися на території, які б мали бути дикими. Все це вилилось у їх серію Slightly Altered, яка була представлена в «Асортиментній кімнаті» у 2019 році.

Synchrodogs, Slightly Altered

Пандемія також додала масла в вогонь проблематики тіла. Як то кажуть, не було б щастя, так нещастя допомогло. Примусове (або добровільне) сповільнення тілесної активності, вразливість тіла до невидимого вірусу та обмеження свободи зібрань й пересування тіл на карантині — всі ці питання не могли не просочитися в мистецький контекст. Просочилися вони й в «Асортиментну кімнату» — і з березня 2020 року наша галерея стала, зокрема, майданчиком для регулярних тілесних практик та рефлексій про тілесне й перформативне. Простір, який спеціалізується на візуальному мистецтві, почав вивчати досвід перформативних практик та все більше зсувати тему тілесності в центр своїх проєктів. 

У 2021 році «Асортиментна кімната» проводила дві програми, які базуються на дослідженні теми тілесності та перформативних практиках: навчальну програму для підлітків «Втілення» та резиденцію для «дорослих» митців та мисткинь «Тіло на землі». 

Резиденція «Акти відчаю» на Хаті-Майстерні

Про «Втілення»

Чому підліткам, які захоплюються мистецтвом та, можливо, стануть митцями в майбутньому, варто занурюватись в тему тілесності? Ми запитали про це у наших колег з Чернівців — Ольги Поляк та Марії Агісян, які заснували мистецьку формацію «SVAYA СВАЯ», що вже багато років працює з дітьми та підлітками. Окрім того, Ольга багато років викладає в Чернівецькій художній школі. Ольга та Марія прокоментували це питання так:

«У формальній мистецькій освіті тіло – зазвичай просто об’єкт, який зображують. Його сприйняття зводиться до кількох питань. Як виглядає це тіло? Які воно має пропорції? Як його зобразити та вписати в композицію, щоб отримати задовільний результат?

Ми ж хочемо розширити цей перелік. Що значить проживати життя у тілі? Як транслювати через тіло свої відчуття чи ідеї? Як пов’язані тілесність та ідентичність, тіло та простір, в якому воно перебуває? Яким чином, видозмінюючи тіло чи його зображення, можна створювати нові сенси? Саме тому разом з “Асортиментної кімнатою” ми створили неформальну навчальну програму та такий собі літній кемп для творчої молоді “Втілення”, який буде крутитися саме навколо цих питань».

Про «Тіло на землі»

В цій резиденції вже «дорослі» мисткині та митці досліджують взаємозв’язки між тілесністю та екологічним виміром. Іншими словами, вони шукають більш справедливих форм розміщення тіла «на землі» — чи то індивідуально, чи то колективно. Резиденція проходить в колі митців, які прямо чи опосередковано працюють із перформансом, перформативністю, хореографією, фізичною культурою та / або соматикою.

Тож нащо франківському мистецтву тілесне та перформативне? Відповідей може бути багато, ми ж обираємо одну: тіло невідʼємне від людини, тілесність невід’ємна від суспільного, політичного та екологічного, а перформативне невід’ємне від сучасного — дійсно сучасного, а не провінційного — художнього процесу. 

Головне фото: Практики тіла. Фестиваль «Фантазери»