Після 2022 року увага до етно в українській моді помітно зросла: вишивка й традиційні елементи дедалі частіше з’являються в сучасних колекціях. Втім у франківському контексті це не нова тенденція — так було і раніше.
Сьогодні етностиль стає альтернативою fast fashion — моді швидкого виробництва, де речі постійно змінюються і швидко втрачають цінність. Але питання не в тому, хто з них «більш автентичний». У такій розмові все швидко зводиться до того, що «правильно», а що ні. Важливіше, що лишається від традиції в сучасному гардеробі — праця, матеріал, памʼять або лише впізнаваний елемент, який легко читається і споживається.
У франківських дизайнерів і дизайнерок різні підходи до роботи зі спадщиною. Вони звертаються до традиційних джерел, але по-своєму їх інтерпретують. Саме ця різниця показує, що «етно» може бути як ремеслом, так і декоративним мотивом або стилізацією.
GUSHKA
У GUSHKA традиція зберігається завдяки ремеслу і самому процесу виробництва. Бренд працює не лише з візуальною частиною, а й з матеріалом та формами традиційного одягу, зокрема гунею — елементом карпатського строю, який сьогодні з’являється в сучасному гардеробі в переосмисленому вигляді.
Вироби створюються на основі ліжникарства — з використанням вовни та ручної праці, де важливий сам процес виготовлення. Він охоплює всі етапи роботи з матеріалом: від обробки вовни до створення готової речі, що підкреслює її зв’язок із сировиною. Орнаменти пов’язані з місцевим контекстом і відсилають до природи Карпат, а частина з них базується на традиційних зразках. Фактура лишається об’ємною та грубуватою, тому матеріал не приховується за формою. Бренд працює через серії — зокрема «Ліс», «Гук» і «Традиційний», де змінюються орнаменти й фактури, але зберігається сама логіка роботи з матеріалом. Водночас GUSHKA не обмежується одягом: у бренді створюють текстильні вироби — ліжники, килими, подушки, також роблять набори для ткання. Так ремесло стає доступним не лише у вигляді готових речей.
Фото: GUSHKA
У такому підході традиція насамперед пов’язана з процесом створення. Хоча форми змінюються під сучасний одяг: гуня стає легшою, трансформується крій і спосіб носіння, тож вона постає вже не лише як утилітарна, а й модна річ.
Gaptuvalnya
Натомість у Gaptuvalnya традиція проявляється передусім через орнамент. Основним елементом дизайну є вишивка: контрастні мотиви на сорочках і сукнях стають головним акцентом і задають вигляд речі. У колекціях бренд робить орнамент головним елементом і змінює його залежно від контексту.
У колекції «Сіє» орнамент змінюється від майже непомітних композицій «білим по білому» до більш контрастних, але в обох випадках він інтегрований у форму речі, а не виглядає як окремий декор. У виразніших варіантах орнамент зосереджується на рукавах, зміщуючи акцент із крою на поверхню тканини.
У «Верхах» бренд повертається до більш упізнаваних мотивів — пташок, дерева життя, хрестиків і зірок. Це вже стилізований елемент, винесений на поверхню речі.
Фото: Gaptuvalnya
У весільній колекції «Віно» мотиви стають ще більш стилізованими та віддаляються від свого початкового значення. Це видно в деталях: орнамент стає майже непомітним, виглядаючи як рельєф, тоді як традиційні елементи на кшталт вінка виглядають як декоративні деталі.
Фото: Gaptuvalnya
У колекціях роль орнаменту постійно змінюється від текстури до символу. Це помітно в речах, де орнамент стає головним акцентом на контрасті зі стриманим силуетом. Хоча такі матеріали, як льон, бавовна і вовна, відсилають до автентичності, вони не визначають спосіб створення. Водночас важливим залишається акцент на повсякденності: у бренді подають вишиту сорочку не як святковий одяг, а як частину щоденного гардеробу.
Традиція стає декоративним елементом дизайну. Якщо в GUSHKA вона зберігається як спосіб роботи, де важливі матеріал, техніка і сам процес виробництва, то в Gaptuvalnya саме орнамент значною мірою визначає, наскільки «етно» буде присутнім у речах.
Chernikova
У випадку Chernikova робота зі спадщиною здебільшого переходить у стилізацію. Орнаменти й декоративні елементи спрощуються в більш умовну дизайнерську форму та з’являються в сучасних силуетах як частина загального образу.
Фото: Chernikova
У проєктах, створених на основі експедицій бойківським регіоном, орнаменти переносяться в сучасний одяг більш прямо, але змінюється їхня роль. Наприклад, у жакетах вишивка поєднується з різними матеріалами — вовною, тканими вставками, декоративними елементами — і розподіляється по поверхні виробу, не відтворюючи традиційного розташування. Водночас мотиви беруться з різних джерел, зокрема з бойківських горсиків та декору скринь, поєднуються в одному виробі та працюють більше як декор, ніж як структура.
Фото: Chernikova
Тут орнамент працює як окремий візуальний елемент, позбуваючись прив’язки до конкретного контексту. Традиційні мотиви використовуються як складові для формування образу, а не як його основа. У такому підході традиція стає матеріалом для дизайну, де ключовими є не процес чи техніка, а естетичний ефект і спосіб переосмислення.
Щоб традиція увійшла в гардероб сьогодні, її щоразу потрібно переосмислити: спростити, перенести, стилізувати, зробити придатною до іншого способу носіння. Саме це і роблять бренди, які працюють із нею по-різному — через ремесло, орнамент чи дизайнерську форму. У цьому сенсі вони не просто використовують етномотиви, а визначають, якою традиція може бути в моді тепер. І тому важливим стає не те, наскільки впізнавано річ виглядає «українською», а те, що саме вона здатна винести зі спадку в сучасність.
Головне фото: Gaptuvalnya