Культурний менеджмент — і так непроста задача. Втім, якщо ви плануєте організувати масову подію під час війни, доведеться приділити ще більше уваги дозволам та погодженням. Незалежно від того, благодійна ваша подія, чи ні, без дозволу Ради оборони області вам не обійтись.
Про свій досвід проведення подій в умовах воєнного стану розповідає співорганізаторка проєкту благодійних концертів «На_шапку» Людмила Лінник, якій вдалось відстояти право і надалі влаштовувати концерти та збирати цим гроші для допомоги дітям.
Як отримати дозвіл на проведення події під час війни?
Якщо ви хочете провести публічну подію біля ратуші чи на Стометрівці, вам знадобиться дозвіл міськвиконкому, бо міський простір — це сфера його відповідальності.
Для того, щоби вам погодили місце [наприклад, для концерту], ви повинні звернутись з офіційним листом та поінформувати міськвиконком, що там і там такого-то числа ви плануєте проводити таку-то подію. Раніше влада сама повідомляла патрульну поліцію про майбутній захід, а ті скеровували на місце додатковий патруль.
У червні цього року міськвиконком прийняв рішення щодо виступів вуличних музикантів: вони мають тривати не довше двох годин, перерва між виступами — не менше 30 хвилин. Не можна використовувати підсилювальну апаратуру та встановлювати сценічні конструкції.
Грубо кажучи, якщо я просто хочу виступити зі скрипкою на Стометрівці та щось пограти, жодних окремих дозволів не потрібно. Але якщо надумаю використати підсилювальну апаратуру або ж поставити сценічну конструкцію, на це вже потрібен дозвіл Ради оборони області.
Водночас ввечері на Стометрівці можна побачити, що там грають і танцюють з колонками, але патруль цього не забороняє. Це якась незрозуміла вибірковість. Немає чітких правил, які б це врегулювали.
Через воєнний стан зʼявилось дуже багато нюансів, з якими всі стикаються вперше. Так, аби подія відбулася, зараз самого дозволу міськвиконкому недостатньо, потрібно ще дозвіл Ради оборони області. Туди слід написати листа, й зробити це завчасно. У листі описати свою ситуацію, сказати, що ви плануєте робити.
Я не знаю, хто входить до Ради оборони області, тому що це ніде не оголошено. Можливо, це військова таємниця. Головою Ради оборони області є голова військово-цивільної адміністрації — пані Світлана Онищук.
Як вдалося знову отримати дозвіл на проведення концертів?
Це був складний бюрократичний процес. Ми до цього підходили з різних боків і спрацювало все комплексно.
Власне, чому нам заборонили проведення «На_шапку»? Це було дивно. Спочатку сказали в трохи грубій формі, що, мовляв, на війні люди гинуть, а ми тут танцюльки в центрі міста проводимо. Ми були шоковані.
По-перше, у нас на проєкті завжди ретельний відбір виконавців, заборонені навіть «мінусові» фонограми. Люди грають наживо якісну музику, і це не «танцюльки», а справді мистецтво. У нас ретельний відбір учасників. Ми дуже багатьом відмовляємо, бо на нашу думку, їхній художній рівень — недостатній. Нам була незрозуміла ця претензія. Потім її переглянули й сказали, справа вже у міркуваннях безпеки. Це була необґрунтована заборона.
Ми продовжували комунікувати. Написали листа на ім’я голови ВЦА, до Ради оборони. Ми розповіли про проєкт, чим займаємося вже п’ять років, як проводимо наші благодійні концерти, для кого вони, хто бере в них участь, яка там музика звучить. Попросили дозволу продовжувати.
Спершу розв’язання нашого питання відклали. Тоді ми вирішили, що далі так бути не може, і влаштували флешмоб. Просто вийшли на площу, де в нас раніше відбувалися концерти, взяли дітей, і вони написали на бруківці: «Тут мав бути благодійний концерт». Це висвітлили у ЗМІ. Відповідно, Рада оборони відчула певний суспільний тиск. Думаю, це стало однією з основних причин, чому нам все ж таки дозволили проводити концерти знову.
Чи є чіткі вимоги до того, як треба отримати дозвіл. У чому полягають складнощі?
Я так розумію, що ніхто в нас толком не знає, як мали б відбуватися події в нових умовах. Чітко прописаних правил, які кроки зробити, нема. Відповідно, все відбувається локально, на рівні домовленостей.
Це ненормально, як на мене, тому що масові події проводять в різних містах України. У Києві, думаю, що це всі чудесно розуміють, загроза ракетних обстрілів більша, ніж у Франківську. Але в столиці відбуваються події, а в нас чомусь не можна. Абсурдно. Напевно, чим далі від фронту, тим більше перелякана Рада оборони. Їм нема з ким воювати і воюють з волонтерами та своїми жителями.
Було б чудесно, якби оголосили чіткі правила: що люди повинні зробити, якщо хочуть провести благодійну подію на відкритому майданчику.
Якщо мова йде про закриті майданчики, то там ситуація інша. Наприклад, концерти можуть відбуватись у Франківському драмтеатрі чи філармонії. По-перше, це їхня статутна діяльність. По-друге, вони мають найпростіші укриття — підвали. У разі повітряної тривоги глядачі можуть спуститися туди. У Музеї мистецтв Прикарпаття, де раніше проводилися концерти, зараз такі події робити не можна, бо там немає укриття. Тому музей працює, тільки виставляючи експозиції, без масових подій.
Не можу сказати, що дозвіл отримати складно. Це просто незрозуміла процедура. Якщо якась інша ініціатива, організація чи просто приватна особа захочуть провести благодійну подію і зроблять ті самі кроки, що ми, не факт, що їм дозволять. Я не можу зрозуміти, за яким принципом видаються дозволи, як Рада оборони вирішує, хто може проводити подію, а хто не може.
Як комунікувати з містянами про важливість подій у час війни?
Мені здається, весь успіх лежить у площині комунікації: як ми пояснюємо, для чого тут зібралися, чому проводимо цю подію, яка її мета. Але цей механізм працює, коли спілкування відбувається на всіх рівнях. Не просто ми, як волонтери, кажемо, що робимо благодійний концерт. А тоді, коли це пояснює і влада, і лідери думок, до яких прислухаються ті, хто можуть бути проти подій. Для них такими лідерами думок можуть бути, наприклад, представники церкви, чи дуже відомі політики.
Ми повинні розуміти, війна в країні почалася не 24 лютого. Якщо ми б з 2014 року припинили будь-яку діяльність, зокрема, концертну та мистецьку, нас не було б як країни. Саме культура формує та визначає нас як націю. Ми зараз воюємо і боремося, щоб зберегти самоусвідомлення себе як українців, аби залишатися Україною, а не колонією Москви. Тому це так важливо. Справа не в благодійних проєктах, які збирають кошти на якусь мету.
Нас питали, чому ми не збираємо на ЗСУ. У країні війна, але рак ніхто не скасовував. Люди все одно продовжують хворіти, їм треба допомагати.
Будь-які культурно-мистецькі, освітні події, благодійні акції повинні відбуватися просто тому, що ми люди. Коли ми перестанемо ними бути, тоді можна буде не займатися культурою, освітою, наукою, спортом, бо в країні війна.
Усі фото: На_шапку
