Історія, що почалась зі звинувачень Юрія Винничука в мізогінії, завершилась (станом на зараз) критикою Українського ПЕН і публічним виходом з організації Ілларіона Павлюка та Лариси Денисенко.
post impreza переказує цю довгу історію, в якій знайшлось місце для значно більшої кількості людей, ніж ми думали на початку.
Аби розібратись, що відбувається довкола Юрія Винничука, почати треба з Андрія Білоуса, якого 20 січня 2025 року звинуватили у сексуальних домаганнях до студенток Київського національного університету імені Івана Карпенка-Карого. Згодом, 30 січня, частина акторів та акторок київського Молодого театру (художнім керівником якого є Білоус) підтвердили, що або теж зазнавали домагань з боку Білоуса, або чули про такі випадки.
Ця історія сколихнула нову хвилю розмов про домагання, зокрема у театральних вишах. 25 лютого львівське видання NGL.media опублікувало матеріал із свідченнями студентів та студенток про насильство у театральних університетах. Журналістка Катерина Родак, яка працювала над цим текстом, у пості на фейсбуці поділилась власною історією — про домагання з боку професора кафедри зарубіжної преси Львівського національного університету Йосипа Лося.
Пост Катерини сколихнув нову хвилю свідчень серед журналісток, які теж вчились в ЛНУ і зазнали домагань з боку Лося.
26 лютого, як реакцію на це, львівське видання Збруч публікує колонку Юрія Винничука «Була колись розпусна епоха» (зараз на сайті вона доповнена авторськими коментарями та примітками, на початку вона була опублікована без них). У колонці він підтверджує факти домагань з боку Йосипа Лося, але також пише про те, що колись домагання «було буденною справою», поетеси починали свої карʼєри з ліжок письменників, а вчителі могли «плескати по сідничках» своїх учениць, і всі тільки сміялись з того.
Колонку багато обговорювали: сам Винничук стверджував, що його не так зрозуміли, чимало медійників та медійниць критикували цей текст за мізогінну лексику (наприклад, головна редакторка видання «Гендер у деталях» Тамара Злобіна назвала текст «дуже рідкісною, маргінальною реакцією стариганів, які застрягли в минулому»).
7 березня виконавча рада Українського ПЕН ухвалила рішення про виключення письменника з організації за публічні висловлювання, що суперечать цінностям організації та шкодять її репутації. Український ПЕН заявив, що «не толерує проявів ґендерно зумовленого насильства і дотримується принципів, висловлених у Women’s manifesto Міжнародного ПЕН, зокрема у його першому пункті Non-violence («…покласти край насильству проти жінок у всіх його формах, зокрема юридичних, фізичних, сексуальних, психологічних, вербальних та цифрових…»)».
Як уточнює «Детектор медіа», це рішення було ухвалено бордом організації, тобто лише виконавчим органом. Президентом клубу є філософ Володимир Єрмоленко. Весь же список організації налічує 173 члени (89) і членкині (84).
Важливий контекст: Український ПЕН (або PEN Ukraine) — це українська громадська організація, створена з метою захисту свободи слова та прав авторів, сприяння розвитку літератури та міжнародному культурному співробітництву. Входить до мережі національних центрів Міжнародного ПЕН. ПЕН ідентифікує себе як правозахисна організація, а не (лише) як творча спілка.
15 березня Збруч опублікував «лінгвістичну експертизу» колонки Винничука, яку для них створив ChatGPT.
Події між 15 і 27 березня відбувались у закритих листуваннях учасників Українського ПЕН (їх переказує «Детектор медіа»). Зрештою, 27 березня стало відомо: у ПЕН відбулись загальні збори організації, на яких прийняли рішення — Юрій Винничук в організації залишається (загальні збори є вищим керівним органом організації, і їхнє рішення переважує рішення виконавчої ради). За виключення проголосували 42 особи, проти — 74 особи зі 116 зареєстрованих.
Однією з перших на це рішення відреагувала колишня програмна директорка BookForum Lviv Софія Челяк, яка опублікувала (без вказання авторства) цитати деяких учасників та учасниць голосування.
На знак незгоди з цим рішенням заяви про вихід з Українського ПЕН вже подали письменник та офіцер Збройних Сил Ілларіон Павлюк та письменниця й правозахисниця Лариса Денисенко.
Можливо, цей матеріал буде оновлюватись
