У Коломиї 1990-х років кіосків було чи не на кожному порядному перехресті. Але цей «ларьок», як тоді казали, із велетенською намальованою бджолою і підписом «Чміль», дуже відрізнявся. Саме тут зароджувався коломийський андерграунд. Хоча задум був геть інакший. А точніше, жодного плану й не було — все сталося само собою.
Сюди приходили відпочити думками й розважитися. Рок в 1990-х був популярним, і власник закладу добре в ньому тямив. Характеру рок-байк-кафе додавали відвідувачі, але насамперед — сам власник, він же і бармен Василь Буджак. Для старожилів — Чвертка, для молодих — дядя Вася.
Чоловік він принциповий, примхливий, але такий справжній, що без нього «Катрін» вже не був би «Катріном». З ним можна цілий вечір проговорити (чи помовчати) про все на світі, якщо вам пощастить потрапити під його настрій. Саме такого доброго гумору ми чекали понад тиждень, аби згадати історію єдиного в Коломиї рок-байк-кафе.
Музика «Катріну»
От скажіть, хто нині увімкне Black Sabbath, The END, The Queen, Led Zeppelin, Rolling Stone, Pink Floyd, AC/DC, The Doors, Deep Purple чи Jethro Tull? А Василь — так. До класики року додались українські гурти, виступи на Майдані, живі записи з концертів.
А за добрих часів — ще й живі концерти в «Катрін» або ж дискотеки 70-80-х.
Інтер’єр
Стіни закладу оздоблені аплікаціями з журнальних вирізок, реальних постерів, яким 20-30 років, а ще — інсталяціями з товстої шкіри, дерева, металу, гітар, барабанів, духових. Банальність, але це справді краще побачити, аніж намагатись уявити за нашими розповідями.
«Катрін» виник наприкінці 90-х з кіоску, а точніше з двох металевих конструкцій химерної форми, скріплених докупи. Василь Буджак вирішив спробувати увійти у популярний на той час бізнес роздрібної торгівлі. Аж тут покупці почали пропонувати: «Постав хоч два столи, аби посидіти тут після роботи». Один такий стіл із двома дерматиновими кріслами так і лишився стояти у старому залі.
Тут дивовижним чином все пасує одне до одного. Під барною стійкою стоять високі крісла із мотоциклетними сидіннями, в іншому куті — лави з масивного металу, обшиті штучною шкірою. У новому залі — менші й більші столики з дерева і скла на арматурних підставках і важкі лави. У добрі часи на них можна було і потанцювати на концерті. Добрі — в сенсі, довоєнні й доковідні.
***
Але повернімося в переддень міленіуму. У вечір п’ятниці в «Катріні» не проштовхнутись. І чим ближче до півночі, тим тісніше. Люди кочують від столика до столика. Так і формується відчуття «свого серед своїх». Саме цього сьогодні особливо не вистачає багатьом з нас, саме тому людей сюди тягне.
Врешті дядя Вася зважився на великі зміни: звести довкола металевого «Катріну» просторий мурований заклад. Будівництво тривало кілька років. «Катрін» виріс уверх, проріс вниз і добряче — вшир. У новому залі є невелика сцена, місця для великих і малих компаній.
Над дизайном разом з Чверткою працювали художники Мирослав Ясінський та Василь Андрушко, їхні роботи можна побачити на правій стіні від входу у старий зал.
В центрі залу серед сотень відомих музикантів красується молодий Джиммі Гендрікс. Гітари й барабани — під стелею, підсвічені софітами; на стінах — вінілові платівки, колажі, інсталяції зі шкіри та металу. Старий зал з новим об’єднує розкішна дерев’яна стільниця.
Над екстер’єром та інтер’єром працювали й знавці, й дружні до рок-кафе коломияни. Художники Василь Андрушко та Мирослав Ясінський мали своє бачення, тож часто доходило до суперечок.
«Хотів зробити концертний зал. Найбільше клопоту було саме з перелаштуванням простору. Радилися усі: постійні клієнти, архітектори, художники, майстри. Але мене не так легко переконати. Я з ними ціпи в’язав… Багато було дебатів, але вийшло як є, — каже Чвертка, потираючи сиву бороду. — От, наприклад, коли робили панно на стіні старого залу, то художники запропонували у центрі вкласти зображення якогось музиканта. Я ж кажу: чого “якогось”, якщо є Джиммі Гендрікс? А потім захотів додати колаж з постерів по низу панно».
Василь Буджак. Фото: Коломия сьогодні
Донедавна тут біля барної стійки були ще й високі крісла з накинутими на спинки крутецькими косухами. Одну з курток поцупили «якісь панки», як каже Василь.
До кута старого металевого «Катріну» тулиться старий мотоцикл, а над головним входом з бульвару Лесі Українки височіє байк.
Проте клієнтів небагато, особливо тихо в будні.
«Я не потребую реклами. Це ж заклад не для всіх. Є такі, що живуть в Коломиї й навіть не знають, що тут таке існує, ніколи не заходять, бо це не їхнє. А ми ж знаємо, є й такі коломияни, які в Музей писанкового розпису не заходять. Тому все ж сподіваємось, що після перемоги справи в «Катріні» підуть на лад. І не тільки там», — каже власник.
Кінець Катрінівської епохи?
Два роки тому Василь виклав рок-кафе на продаж. Він і зараз від цієї ідеї не відмовляється, адже з кожним роком стає важче втриматись на плаву. Каже, вже й здоров’я не те. До того ж чимало його постійних клієнтів пішли на війну.
Словом, ділиться власник, зібрався на пенсію, онуків бавити, спати до обіду. Всі ці розповіді слухаємо у пів вуха, бо хоч убий, а уявити Чвертку у фетрових капцях за читанням казок дітлахам — справді складно.
До війни й ковідних заборон тут все гуло, співало і стрибало. Виступали гурти «Перкалаба», «Фліт», Ot Vinta!, «Гич Оркестр», Сергій Жадан, Орест Лютий. Через війну «Катрін» вже давно не скликає на концерти, зникли й дискотеки 80-х. Зараз тут можна зустріти коломийських волонтерів, студентів чи старожилів «Катріну». Захисники теж не минають увагою Чвертку, як тільки випадає нагода приїхати додому.
Василь з розумінням перемикає музику на прохання цих хлопців і дівчат, згадуючи, як точно так само тут збиралась майданівська молодь за Помаранчевої революції, Революції гідності, на початку війни 2014 року. Така собі універсальна штаб-квартира.
А ось розкішна музика єднає відвідувачів цього рок-байк-кафе. І неважливо: чи ти бізнесмен, чи вуличний музикант. Тут всі рівні й нікому не ніяково. Доведено у «Катріні».
