18 грудня у селі Криворівня відбулося довгоочікуване відкриття музею Параски Плитки-Горицвіт. Це виставкова зала музейного комплексу, до якого також належить меморіальна хата, де мешкала художниця та етнографиня. На відкритті була фотографка Олеся Саєнко

Пролог

Шлях до музею був довгим. Він розпочався у 2015 році, коли художниця Катя Бучацька, режисер Максим Руденко та художниця Інга Леві знайшли коробку з плівками з хати Параски Плитки-Горицвіт. Відтоді вони дбають про збереження й популяризацію спадку мисткині.

Наступним кроком стала велика виставка «Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації» в «Мистецькому Арсеналі» у 2019-2020 роках, яка знайомила з життям гуцульської художниці та її спадщиною: фотографії, малюнки, книжки, листи. Авторами ідеї та дослідниками були люди, які віднайшли ту саму коробку з плівками. Експозицію розробила кураторка Катерина Радченко. Більшість експонатів потрапили до музею в Криворівні саме з цієї виставки. 

Музей

Перші будівельні роботи розпочали ще наприкінці 2021 року. Завершувати музей команда приїхала 21 лютого 2022-го. Відкриття готували до 1 березня — на день народження Параски. Та через російське вторгнення це не вдалося. І от нарешті наприкінці 2022-го експозицію завершили.

Музейний комплекс — це меморіальна хата, за якою доглядає Василина Харук (онука чоловіка Паращиної сестри, яка відвідувала її час до часу), та виставкова зала, що розташована у колишньому приміщенні сільської ради Криворівні. 

Виставковий простір має три кімнати. В першій Параска «зустрічає» відвідувачів автопортретами, також «знайомить» зі своїми батьками та близькими — це біографічний зал. Є тут і куточок, де гості можуть погортати репринт фотоальбому народної мисткині. 

У «білому» залі експозиції будуть змінюватися. Зараз там представлені камери, на які знімала Параска. Також всі охочі можуть зробити світлину й для себе у тантамаресці — відтвореному реквізиті, який Горицвіт часто використовувала, фотографуючи односельців.

Тантамареска. #horytsvitmuseum

В третьому залі розмістили оригінальні експонати авторства Параски: книжки, зокрема оформлені в коробки з витинанками, глиняні скульптури, ікони, живопис, ілюстрації до «Індійських заграв», штамп для оформлення листів. Відомо, що Параска отримувала багато листів від друзів з України та з-за кордону. Тому окремий стенд присвятили її епістолярії — крім листів, є й оформлена Параскою книга з кореспонденцією. До слова, усі книги (а їх близько 500) вона «друкувала» власноруч: сама їх зшивала й оформлювала аналоговим способом. Роботи в цьому залі розвішані так, як були й за життя художниці в її домівці. 

Відкриття

Катя, кураторка експозиції, яскраво розповідає про Параску Плитку-Горицвіт: помітно, що цікавість до особистості та творчості мисткині зберігається впродовж не одного року досліджень її практик. Та це й не дивно: для мене вкотре було відкриттям, наскільки енергійною і креативною була ця жінка. Власне, музей є цьому підтвердженням, хоч там представлена навіть не вся колекція творів мисткині. Вражає, що Плиска-Горицвіт опанувала стільки медіумів, бувши самоучкою й не маючи творчої спільноти у селі. З іншого боку, можливо, саме аскетизм дозволив їй сконцентруватися на важливому.

Під час відкриття світло подали на дві години, тож програма була насичена. Отець Іван вміло модерував захід, надаючи слово усім, хто сприяв відкриттю цієї інституції, і наголошував на важливості існування такого музею.

Оля Мних, дочка отця Івана, яка працювала над на ґрантом для музею, розповіла: їй болить, коли люди з Києва та Львова більше зацікавлені у збереженні мистецького спадку криворівнянської мисткині та етнографині, аніж місцеві люди. Їй дуже хочеться, щоб саме жителі Криворівні цінували цей спадок та роботу, втілену тут командою. Директором музею став Павло Рибарук.

«Ага, починають цінувати після смерті», — шепоче мені одна з гостей.

Без співів культурні здибанки у селах не обходяться: дитячий шкільний хор з Києва виконав кілька пісень, після чого виступив гуцульський скрипаль Микола Цвілинюк. Були й представники місцевої влади: зокрема, голова Верховинської територіальної громади Василь Мицканюк, голова Верховинської районної ради Юрій Філипчук та перша заступниця голови районної державної адміністрації Світлана Уршеджук привітали громаду з відкриттям музею та пообіцяли сприяти його розвитку. Не було лише працівни_ці, щоб доглядати, підтримувати клімат у музеї та приймати відвідувачів. Тому наразі заклад працюватиме у тестовому режимі. Потрапити до нього можна, зателефонувавши отцю Івану. Номер телефону та деталі роботи публікуватимуть на сторінці музею за лінком.

Попри все, Катя Бучацька вірить, що у місця є потенціал, і відкриття музею сприятиме розвитку регіону. Вперше з лютого, каже кураторка виставкового залу, вона відчула наповненість: коли побачила результат, який не завжди усвідомлювався під час підготовки. 

Максим Руденко (режисер документального фільму про Параску «Портрет на тлі гір») також вірить, що музей привабить нових людей, а на другому поверсі приміщення в майбутньому зародиться простір для артрезиденцій.

P.S.

Ця подія історична ще й тому, що в приміщенні музею облаштований перший у селі публічний туалет. Тепер залишилося знайти людину, яка б працювала на місці.