Наша редакція склала субʼєктивний список найпомітніших, найбільш впливових (або тих, які ми просто згадали) подій, які визначали культурне та мистецьке життя Івано-Франківська за всі роки незалежності. Це захоплююча історія експериментів, виставок, фестивалів, закриттів, втрат і нових мрій.

---

 

1991 

Відбувається ІІ бієнале «Імпреза».

В рамках паралельної програми «Імпрези» відкривається виставка «Провінційний додаток № 2», на якій вперше в місті можна побачити мистецтво постмодерну. Ініціаторами виставки стали Анатолій Звіжинський, Юрій Іздрик, Ростислав Котерлін, Володимир Мулик, Ярослав Яновський та Мирослав Яремак. 

1992

Вийшов перший офіційний номер журналу «Четвер» (попередні два були видані у 1990 та 1991 роках методом ксерокопіювання, з обмеженим накладом, характерним для самвидаву) . Цей номер мав наклад у 2000 примірників. Цей журнал став «відправною точкою» для багатьох літераторів. Редактором був Юрій Іздрик.

У часописі «Сучасність» друкують перший роман Юрія Андруховича «Рекреації».

На виставці «Рубероїд №1» у розмові Мирослава Яремака, Володимира Єшкілєва та Анатолія Звіжинського вперше звучить термін «Станіславський феномен».

Брати з Калуша — Мирослав та Олег Левицькі — заснували рок-джазовий гурт «Брати блюзу», який роком пізніше виграв гранпрі «Червоної рути» в Донецьку. Самі вони визначали свій стиль як «карпатський ф’южн».

1993 

Франківськ приймає ІІІ бієнале «Імпреза». 

Мирослав Яремак відкриває галерею «S’об’єкт». 

Франківські митці створюють «Квіти святого Франциска», що відкриває історію місцевого відеоарту. Частина зйомок відбувалась в Карпатах, частина — у Львові. Режисером став Олег Гнатів (Мох), перформери — Тарас Прохасько, Андрій Федотов, Адам Зевел. Організаційно до зйомки доєднався також Георгій Гонгадзе. 

Народний фотоклуб «Колумб» при Тисменицькому будинку культури проводить ювілейну виставку «1983-1993» (каталог можна погортати тут). Клуб заснували Ростислав Кондрат та Богдан Мохняк, він існує досі. Через нього пройшли чимало франківських фотографок та фотографів, серед них Дмитро Петрина, Микола Джичка, Маріана Глинська, Ольга Кукуш та інші.

У журналі «Сучасність» опублікована «Московіада» Андруховича. А взимку 19-річний Сергій Жадан без попередження приїхав до Івано-Франківська та прийшов вранці до будинку Юрія Андруховича, аби познайомитись з ним.

1994

На Стометрівці обвалився Театр ляльок.

1995 

Відбувається IV бієнале «Імпреза», в рамках якої пройшов фестиваль відеоарту «Ре-Візія» (куратор — Олег Гнатів).

Відкривається видавництво «Лілея НВ», яке спеціалізується на сучасній українській художній літературі, а також — на краєзнавчій, історичній та пластовій. Видавництво друкує практично всіх письменників «Станіславського феномену».

Біля Франківського драмтеатру на місці памʼятника Леніну відкривають памʼятник Івану Франку. 

1996

Журнал «Плєрома», часопис філософії візуального мистецтва, вперше друкує «Ситуацію постмодерну» Франсуа Ліотара українською мовою. 

1997 

Відбувається V (і остання) бієнале «Імпреза».

В обласному Центрі культури та туризму Прикарпаття (ОНМЦ) відбулась виставка «Лагідний тероризм» за кураторства Анатолія Звіжинського, де інсталяцію харківʼян Сергія Браткова та Сергія Солонського «Вибори до дупи» через годину після відкриття демонтували працівники ОНМЦ.

«Лілея НВ» друкує перший роман Володимира Єшкілєва (у співавторстві з Олегом Гуцуляком) «Адепт». 

Перший альбом франківського техногурту «Фантом-2» продається на касетах мільйонним накладом.

1998 

Зʼявляється гурт «Перкалаба» . 

«Брати блюзу» стали першою групою зі Східної Європи, котра виступила на головній сцені фестивалю Sziget.

1999

Виходить альманах про сучасне мистецтво «Кінець кінцем». 

2000

У Коломиї відбувається Міжнародний гуцульський фестиваль. Фестиваль виник ще в 1991 році й мігрував прикарпатськими містечками, однак його проведення в Коломиї ознаменувалось реставрацією історичного центру міста, а також побудовою Музею писанки.

2001 

У приміщенні Івано-Франківського клубу «УРА!» вперше відбувся «РОК-ВИБУХ!».  Вважають, що саме цей перший успішний концерт дав поштовх для франківської рок-музики. 

На День міста започатковують Свято ковалів, який згодом стає одним з найбільших ковальських фестивалів Східної Європи.

2002 

«Лілея НВ» видає роман Тараса Прохаська «НепрОсті», а в «Смолоскипі» виходить перший друкований твір Софії Андрухович «Літо Мілени».

У художньому музеї влаштовують виставку-акцію «Лагідний тероризм», що триває три години. Учасники: Олег Гнатів, Тарас Прохасько, Анатолій Звіжинський, Ростислав Котерлін, Весела Найденова, Володимир Мулик, Ігор Перекліта, Мирослав Яремак, Ярослав Яновський. Після журналістського скандалу «щодо меж порнографії» цієї виставки, директора музею звільнили.

Володимир Ластовецький та Юрій Косик створили Івано-Франківський рок-клуб. 

У Коломиї відкрили «Клуб Пентагон», який став культовим місцем, де протягом трьох років влаштовували концерти та кінопокази.

Реставрують один з бастіонів Станіславської фортеці. Відкривається фортечна галерея «Бастіон» — простір з ресторанами, сувенірними магазинами, виставковим коридором і галереєю. 

2003

Виходить дебютна книжка Андрія Жураківського під назвою «К».

2004

У підвалі Театру ляльок Олег Гнатів (Мох) влаштовує музично-художню акцію «Музика для перестарілих ляльок».

Зʼявляється гурт «Пан Пупец», основним напрямком якого є панк-фанк-рок. Сам гурт називає свій музичний напрям «КурваМама Style (вільний та необмежений)».

На Чорновола, 23 відкривається арткафе «Химера», яке на наступні 6 років стане культовим місцем для мистецьких подій. 

Пісня «Разом нас багато» франківської реггі-групи «Гринджоли» стає гімном Помаранчевої революції.

2005

Створений медіаклуб «КУБ», який проводив покази фільмів, анімації та відеоарту (переважно фестивальні роботи або фільми які вплинули на розвиток кіно та відео). 

2006

Виставка «Таке життя» в закинутому будинку, яка зібрала приголомшливу кількість відвідувачів. Ініціаторами виставки стали Петро Буяк та Євген Самборський. Учасники: Віталій Коваленко, Олексій Кожушко, Славко Хоменко, Мірек Боднар, Андрій Будзик, Оксана Савчук, Андрій Стельмах, Роман Шаблєвський, Петро Буяк, Євген Самборський.

Микола Джичка, Ігор Васюта та Михайло Дейнега започатковують мистецьку молодіжну формацію «Форумс», яка стає майданчиком для зустрічі та обміну молодих митців. 

На базі медіаклубу виникає віджей-група «КУБ» (vj group CUBE). Група починала з класичного віджеїнгу, але швидко вийшла за рамки жанру: вони співпрацюють з музикантами, поетами, художниками, письменниками та театром. Група складається з VJ Glow (Сергій Пілявець), VJ DaPix (Денис Овчар), VJ Ra (Роман Шкоромида) та VJ Yura Bin (Юрій Овчар). 

2007

Подружжя Бринських — Оксана та Богдан — відкривають галерею-рамарню «ЦМОК» на Курбаса, яка існує по сьогодні. Галерея стала місцем, де відбуваються художні виставки, відбувається продаж творів мистецтва, оформлення робіт.

2008 

Ростислав Держипільський стає директором Франківського драмтеатру. Протягом перших двох років його керування театр поставив 16 нових вистав (найвідоміші — «Театр», «Солодка Даруся», «Нація»).

У 2008 році театр ставить «Солодку Дарусю» за романом Марії Матіос та з Галиною Баранкевич в головній ролі. У 2009 та 2010 роках драма «Солодка Даруся» номінувалася на здобуття Національної премії України імені Т.Г.Шевченка.

Виходить останній 30-й номер журналу «Четвер».

Відбувається Фестиваль короткометражного аматорського відео «КУБ». 

На базі книгарні «Є» починає збиратися підлітково-молодіжна творча група «Клуб людей з вагітними головами», яка регулярно проводить аматорські творчі зустрічі, музичні та поетичні вечори та слеми. Певний час до неї входили Василь Карп’юк та Остап Українець.

2009

«ТАКЕ» Юрія Іздрика отримує нагороду «Книга року BBC».

До Франківська доїхав джазовий фестиваль JazzBez. Це сталось, зокрема, завдяки львівському скрипалю Роману Росю, який перебрався у Франківськ до дружини. Після того Франківськ ставав однією з локацій JazzBez ще принаймні п’ять разів.

2010 

Відбувається перший фестиваль «Порто Франко», де, окрім усього, відбулася спроба залучити приватні інвестиції до культурних процесів, а також іноземні культурні інституції. 

У потягу «Івано-Франківськ — Рахів» проводять перший екофестиваль «Карпатський протяг».

Через зміну орендаря закривається «Химера» . Шанувальники арткафе влаштували поминки.

Роман Рось створив у Івано-Франківську джазклуб та організував фестиваль «Старе кіно по-новому», де показували фільми Дзиґи Вертова, братів Люм’єр, Макса Лідера та інших режисерів початку минулого сторіччя в обробці віджеїв формації «КУБ». 

2011 

Відбувається другий фестиваль «Порто Франко».

2012

У збірці «Імпреза. Міжнародна бієнале 1989-1997. Івано-Франківськ» вперше впорядковують та публікують статистику бієнале. Збірку друкує «Лілея НВ» в серії «Моє місто».

Макс Барна відкриває в Калуші Maxwell Pub, культове місце для неформатної музики та дуже неочевидних концертів.

2013

21 серпня 2013 року на Шевченка, 1 (перший поверх готелю «Дністер») відбулося відкриття муніципального Центру сучасного мистецтва (ЦСМ). Це перший муніципальний центр сучасного мистецтва в Україні. ЦСМ хоча й існує дотепер, але втратив інноваційні ініціативи й перетворився на виставковий зал випадкових експозицій.

Відбувається перша літературна резиденція «Станіславський феномен». Організатором став Віля Чупак з гурту «КоралЛі», літературною частиною курував Василь Карпюк. Резиденція проіснувала до 2017 року. 

З’являється Orbahosa — панк-кабаре, яке каже, що вони «монокабаре з музикантами, які постійно змінюються». Незмінною лишається фронтвумен гурту Іванка Погребенник.

2014 

Вперше відбувається День вуличної музики у Франківську.

В березні відкривається ГОСТ бар, який стає новим постійним майданчиком студентсько-мистецької тусовки міста. 

На день незалежності в фортечній галереї «Бастіон» відкрилась галерея «Арт на Мурі». Вона пропрацювала до 2021 року.

Роман Малиновський, Віктор Вінтоняк, Віктор Кімакович заснували «Вавилонську бібліотеку» — видавництво та громадський проєкт, що спеціалізується на перекладній літературі.

В Коломиї відкрилась літературна кав’ярня «Букініст», яка починає проводити культурні події.

2015 

В Калуші відбувається перший панк-фестиваль Back to Youth як жест ностальгії за піком DIY-сцени, що прийшовся на 2010-ті. В наступні роки фестиваль пройде різні фази: від family gig до фестивалю більш відкритого формату з 2019 року, куди з’їжджаються звідусіль. 

Поет Мірек Боднар та перекладачка Христина Михайлюк заснували нішеве незалежне видавництво «П’яний корабель», яке спеціалізується на перекладній поезії.

У Франківську відбувається кількаденний «Конгрес рисувальників» за участі польського художника Павла Альтхамера та за кураторства Євгена Самборського. Проєкт відбувався в недіючих просторах ресторації готелю «Дністер».

Наприкінці жовтня у будинку №12 на вулиці Шевченка, на місці колись культового кафе «Під лиликом», де на початку 90-х збирались письменники й художники, відкрилась однойменна книгарня-галерея.

Восени відкривається Хата-Майстерня в селі Бабин Косівського району. Орендована на 10 років стара гуцульська хата починає приймати мистецькі резиденції та освітні проєкти.

Відкрилось онлайнмедіа про життя у Франківську «UFRA». Засновниками стали Світлана та Богдан Ославські. Цей онлайнжурнал багато писав про культуру та проіснував до 2017 року. 

2016 

Відроджується фестиваль «Порто Франко».

В рамках резиденції художників, куратором якої був Євген Самборський, зʼявляється мурал «Свіжа фарба» від Славоміра Чайковського (Zbiok’а).

Відроджується фестиваль «JazzBez», за який взялися нові організатори — Віля Чупак (гурт «КоралЛі») і Тамара Луценко (співачка, відома як Lumara.Urban).

В Коломиї відкривають «некафе» та простір для культурних подій «Генеза». 

У приміщенні галереї «Маргінеси» ЦСМ відкрився дослідницький проєкт «Археологія — коротка історія івано-франківського сучасного мистецтва» за кураторства Євгена Самборського та Анатолія Звіжинського. До експозиції відібрано твори близько 30-ти авторів різних поколінь. 

Тарас Зень починає працювати над проєктом «Оцифрований Франківськ», в рамках якого публікує сюжети з кіноархівів Івано-Франківська та Станіславова з 1917 по 1995 роки.

Почався громадський рух із відновлення історичної спадщини «Франківськ, який треба берегти». Його започаткувала громадська активістка Марія Козакевич. Вони почали опікуватись реставраціями старовинних вхідних дверей до історичних будівель.

ЦСМ виселяють з першого поверху готелю «Дністер», подейкують, через ремонт готельєра Бойка.

Пройшла презентація «Нового театру» та відкриття першого сезону. Художнім керівником став Тарас Бенюк.

«Книгою року BBC» стає роман «Забуття» Тані Малярчук.

2017 

Весною пішов з життя культовий легендарний музикант Федот (Андрій Федотов). З Федотом прощалась вся мистецька спільнота міста. Майже щороку в його памʼять організовують концерти-трибʼюти. 

Відбувається фестиваль «Порто Франко».

Відкрилась галерея «ЧЕЧ» на вулиці Коновальця за кураторства Анатолія Звіжинського, Ростислава Котерліна, Мирослава Яремака. 

Заснована галерея «Асортиментна кімната» (ініціаторки — Альона Каравай та Аня Потьомкіна), яка починає працювати на Промприладі.

Відбувається перший рейв від формації Detali, яку заснував Олесь Зуліні.

«ГОСТ Бар» і ще три заклади на вулиці Курбаса об’єднались для щонедільного вуличного культурно-гастрономічного фестивалю «Квадрат Курбаса». Фестиваль тривав до 2021 року. 

Відбувся перший урбаністично-мистецький фестиваль City Scanning Session, який придумала та організувала урбаністична студія MetaLab. 

Відбувся перший конвент та конкурс фентезійних оповідань «Брама», організований Анатолієм Мицканом, Мирославом Кошиком, Андрієм Савкою і Людмилою Лінник.

2018 

Відбувся наразі останній «Порто Франко». Багатьом фестиваль запамʼятався скандалом після виступу гурту «Хамерман Знищує Віруси» та обіцянкою міського голови освятити територію Палаца Потоцьких після цього концерту.

Виходить альбом «Перший відмінок», який підбиває підсумки існування незалежного мистецтва в місті за 30 років.

Під час акції в галереї «ЧЕЧ» Євген Самборський роздає всім охочим близько 4000 власних художніх робіт.

Галерея «Асортиментна кімната» виїжджає з Промприладу та починає працювати в новому місці. На Промприладі починає працювати галерея «Детектор», кураторкою якої стає Лілія Гоголь. 

30 серпня у Grand America відкривається перший сезон благодійних концертів «На шапку». 

Виходить перша збірка конкурсних оповідань «Брама», починається конкурс романів. Конвент «Брама» відбувається вдруге і востаннє.

2019 

Франківський драмтеатр отримує статус національного.

Влітку відбулась перша «Detaliзація» — фестиваль електронної музики та сучасного мистецтва у співпраці між Detali та «Асортиментною кімнатою». 

В Києві в Мистецькому арсеналі відкрилася велика виставка «Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації». Це найбільш масштабна виставка робіт Параски — гуцульської художниці, фотографині, казкарки та народної філософині з Верховинського району.

Відкрився Підземний перехід «Ваґабундо».

Юра Стецик (син Яреми Стецика) та Антон Боринець (син Юрка Боринця) разом з Юрком Коренюком засновують перформативно-музичну формацію «Трясовина». Дещо пізніше та дещо в іншому, більшому, складі вона переростає в психоделічний гурт «Zlypni».

2020

Мистецька спільнота готується святкувати 60-річчя Андруховича, і рівно в цей день (13 березня) місто закривають на карантин, який триватиме набагато довше очікуваного.

На початку літа та в розпалі карантину на Хаті-Майстерні відбувається перша мистецька резиденція з 4 мисткинями та митцями. Резиденцію організовує «Асортиментна кімната» і вона (резиденція) отримує назву «Акти відчаю». Надалі мистецькі резиденції на Хаті-Майстерні проводяться регулярно, кілька разів на рік.

Тарас Прохасько стає лауреатом Шевченківської премії за збірку есеїстики «Так, але…». 

Також лауреатами Шевченківської премії стали Роман Григорів та Ілля Разумейко — композитори та організатори «Порто Франко». Роман народився, навчався та починав музичну кар’єру в Івано-Франківську.

В «П’яному кораблі» виходить дебютна книга франківського підприємця, культурного менеджера, фотографа та автора Ростислава Шпука «Модельний ряд. Хроніки». Один з її героїв — Парфьон (Олег Парфьонов), вуличний художник та музикант, який був культовою фігурою місцевої мистецької тусовки.

Мисткиня Мар’яна Глинська відкриває у своїй квартирі простір «На Низовій», де відбуваються перфоманси, виставки тощо. Простір позиціює себе як місце «для абсурдного танцю та низового шаманізму».

Відбувається фестиваль міських культур «Межа», покликаний представити всі епохи життя міста в одному просторі. Організатори: Людмила Лінник, Андрій Савка, Катерина Дудка, Остап Українець, Леся Качурова та Людмила Лічнер.

2021 

Містяни протестують проти варварської реставрації готелю «Дністер». 

Зоряна Козак проводить свою гучну персональну виставку під назвою «Від(на)родження» в Палаці Потоцьких. 

В «Новому театрі» відбувається прем’єра вистави за п’єсою Володимира Єшкілєва «Полігон або Бубновий ельф».

Після переформатування або (тимчасового) припинення виставкової діяльності кількох галерей на (не)серйозну розмову збираються галеристи, культурні менеджери та митці зі сфери візуального мистецтва. На цих зустрічей, зокрема, виникає ідея post impreza як медіамайданчику та спільного архіву про франківське мистецтво.

В місто з Києва переїжджає частина команди перекладацького фестивалю «TRANSLATORIUM». Після того в регіоні відбувається низка перекладацьких подій та резиденція.

В краєзнавчому музеї відкрився спільний виставково-звуковий проєкт Нікіти Кадана та Юрія Андруховича «Ревізіоністський синдром». Проєкт спродюсувала «Асортиментна кімната» та Альона Каравай.

2022 

На фронт йде ціла низка франківських митців. Серед них художники Василь Стефанишин та Петро Буяк, музиканти Андрій Михайлов, Олекса Ярош, Юра Стецик, Саша Грідін, Ігор Римик та Мишко Адамчак, актор та культурний менеджер Сергій Караванець. (На час написання цього матеріалу Петро Буяк був поранений, а доля Сергія Караванця лишалась невідомою. Пам’ятаємо, чекаємо!)

«Асортиментна кімната» запускає програму евакуації мистецьких робіт та за кілька тижнів евакуювала більше 600 мистецьких об’єктів з різних міст та інституцій України. 

Також «Асортиментна кімната» робить кризову інтервенцію для переміщених митців «Робоча кімната». Протягом року 60 робіт, створених у рамках “Робочої кімнати”, були експоновані на виставках у Франківську, Маріборі, Відні, Берліні та Ессені.

Група «Прикарпатський театр» відкрила в Коломиї свою першу виставку. Склад групи: Ярема Малащук, Іван Базак, Роман Хімей, Тереза Яковина, Остап Ящук.

У Франківськ повертається Євген Самборський та відкриває тут свою майстерню. В місто переїжджають очільник Миколаївської школи фотографії MYPH Сергій Мельниченко та відомий харківський плакатист Нікіта Тітов. Обидва роблять свої виставки у Франківську.

Запускається медіа про мистецьке життя Франківщини post impreza.

Гурт «Калуш» виграє Євробачення. Тепер пісня «Стефанія» лунає при відправленні та прибутті потягу «Івано-Франківськ – Київ».