2 лютого у Підземному переході «Ваґабундо» відкрилась спільна польсько-українська виставка фотографії «Ідентифікація». Прем’єра події відбулася у листопаді минулого року в Galeria Nierzeczywista RSF, у Жешуві (Польща).
Хто така людина?
Це питання ставлять автори проєкту «Ідентифікація», та намагаються знайти на нього відповідь через свої роботи.
Для початку розглянемо це поняття. Ідентифікація є одним з основних термінів у філософії, що охоплює аспекти діяльності, національності, суб’єктивного часу та формування психологічного уявлення про власне «Я». Цей процес містить сприйняття наших характеристик, які відповідають або не відповідають соціальним стандартам і поведінковим моделям суспільства.
Крім того, ідентифікація є переживанням особою своєї тотожності з іншою людиною чи будь-яким об’єктом реальності. Процес здобуття ідентифікації включає розвиток здатності приписувати іншим свої властивості, схильності та почуття, а також приписувати собі властивості, схильності та почуття інших, переживаючи їх як власні. Цей широкий спектр ідентифікації сприяє розвитку людської свідомості й виступає одним з засобів взаємодії з навколишнім середовищем.
Що вимірює людину як поняття?
Чи є ми тільки homo sapiens, видом, який розвивався завдяки своєму генетичному коду, розуму чи завдяки зовнішнім факторам? Як наша сучасність — час війни, руйнувань, крові та смерті — взаємодіє з розвитком цифрових технологій чи розвитком людства на духовному та матеріальному рівні?
Що нас вимірює, які категорії та поняття?
Як ми на це реагуємо і ким стаємо в час великих випробувань? Аватарками у соцмережах, блогерами, набором банківських рахунків, соціальними зобов’язаннями, професійними та сімейними обов’язками?
Чи кимось більше?
Можливо, це спосіб знайти себе в житті, загалом у світі. Цей процес — невіддільний складник художньої творчості. Всюди можна побачити споріднену близькість речей, усі вони зроблені з одного матеріалу. В цьому ми знаходимо почуття своєї ідентичності зі світом. І саме це відчуття фотографи роблять своїм творчим прийомом.
Процес ідентифікації та відокремлення еволюціонує як механізм і як відчуття, враховуючи соціальні очікування суспільства, а також ігноруючи їх. Ці фотографії показують, як можна через співпереживання знайти шлях до повного злиття з іншою особистістю. Ми бачимо героїв у різних образах, у різних ситуаціях, і можемо зрозуміти, що і як вони відчувають.
В одному разі це «Я стою разом з чоловіком, який лежить на ліжку в лікарні, та віддаю йому свою кров». У іншому — «Налаштовую рояль», чи «Стою вагітна», чи «Підіймаюсь майже Ешерівськими сходами», чи «Закриваю своє обличчя маскою». Ми ідентифікуємо себе через емоції та стан цих героїв, хай ким би вони були. Бо ми зараз маємо дуже багато спільного, й болить у нас так само як і в інших.
Проєкт «Ідентифікація» є дослідженням людської природи, сенсу життя, взаємодії минулого і сучасного.
Фотографи намагаються зрозуміти доцільність існування людини, її місце на землі, а також — повертаються до джерела буття, до світу довкола.
І ця спроба нас об’єднує. Бо ці питання «Хто така людина? Хто я є?» ми собі ставимо теж.
Фото: Дмитро Петрина
