Цікаві виконавці, помітний на загальноукраїнській мапі фестиваль, регулярні вечірки та рейви — все це є в Івано-Франківську, а от знаковий для електронної сцени клуб так і не з’явився. Розбираємося на досвіді локальних організаторів та рейверів з інших невеликих західних міст, чому електронній музиці так складно завести власну локацію і кому, власне, вона взагалі потрібна.
З історії франківської електронної сцени
Перші андерграундні вечірки, зокрема техно, з’явилися у Франківську ще в дев’яностих у приміщенні клубу «Ура». А от закріпитися на всеукраїнській карті електронної сцени місту допомогли Detali — покоління рейвів та вечірок з незалежною електронною музикою. Заснував промогрупу її ідеолог Олесь Зазулін (Oles) у 2017-му. Назву він пояснює тим, що техно — це загалом музика машин, заводів, а найменшою частинкою будь-якого механізму є деталі, як і складовою спільноти чи події — люди.
У 2019-му вечірки переросли у великий фестиваль «Detaliзація». До його організації долучилися галерея «Асортиментна кімната» та громадська організація «Інша освіта», котрі інтегрували у програму й сучасне мистецтво. Події відбувались на територіях заводів «Промприлад», «Автоливмаш», «Пресмаш», локомотиворемонтного та радіозаводу, на лісокомбінаті, проходили в парку атракціонів, на даху будинку, на природі тощо. Цікаво, що перша вечірка на «Промприладі» відбулася ще до старту ревіталізації, та й на кілька інших закинутих локацій теж звернули увагу після проведених там заходів Detali.
У серії брали участь як українські, так і закордонні виконавці: Vril, Eric Cloutier, Zavoloka, Stanislav Tolkachev тощо. Серед подій спільні проєкти з київськими Rhythm Büro, Materia, чернівецькою Capsule, а також карантинні стрими: наприклад, з фестивалем Plan B. Рейви збирали близько тисячі осіб. Крім цього, разом з «Іншою освітою» формація провела навчальну онлайн-програму з електронної музики та медіаарту «Детально», організувала творчий гурток команди з курсами діджеїнгу та музичного продюсування, на який саме знов відкритий набір учнів.
Резидентами Detali є франківські музиканти Oles, Maks Yos, Roman Kapiy, а також Ma-Gooch (Коломия), Lawrin (Львів), Haze (Чернівці). За віджеїнг подій відповідали прикарпатські медіамитці Сергій Глов, Діана Дерій, Антон Боринець, Юрко Стецик та інші
Натхненні прикладом Detali, кілька груп ентузіастів зібрали команди та створили нові проєкти. Зокрема Vtixa, засновниками якої є Zovsimni й Daniv. На їхні вечірки до Івано-Франківська приїжджали S. A. Tweeman, Poly Chain та інші. А нещодавно відбувся черговий благодійний епізод у Парасольковому цеху, що на «Промприладі» з участю Pledov & Rusiiick.
Totatsi Bibinyana — засновник ще одного активного в минулому проєкту техновечірок Kvadrat, які, крім уже згаданого Парасолькового цеху, проходили в приміщенні «Просвіти». Тут також був задіяний Lutyi та інші.
Існувала також серія невеличких вечірок Gosti, заснована Kris та Na3i.
Відбулось у місті раніше й кілька заходів під спільною назвою «Талан». Крім їхнього засновника Mood Trax, тут можна було почути Tonika та ін. Локаціями служили стара більярдна в парку та «Промбар».
Також на Вічевому майдані 2 роки існував музичний простір S2dio — вініловий магазин, заснований діджеєм Dub-Ro, з вечірками щоп’ятниці та іноді з майстеркласами у сфері електронної музики.
Очевидно, після 24 лютого рейвів у Франківську суттєво поменшало, а ті, хто раніше організовував вечірки, тепер займається насамперед усілякою допомогою для військових.
«Опишу метафорично: тиха й довга пауза з проблисками звуку. Пауза, бо велика частина ком’юніті поринула у волонтерство на базі фонду “Порт Франківськ”. “Проблиски звуку” якщо й відбуваються, то з метою допомогти війську, закрити збір насамперед. Івано-франківський найтлайф солідарний з епохою, у якій функціонує», — характеризує теперішній стан локальної сцени Роман Хом’як (Zovsimni), співзасновник Vtixa.
«Порт Франківськ» — одна з найбільших волонтерських організацій Прикарпаття за трафіком допомоги, постала зі спільноти української електронної музики й працює на військо. Серед проєктної роботи координаційного центру — допомога полку «Азов», спецпідрозділу Kraken, стрілецькому батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади та ін. До речі, комунікувати в соцмережах «Порт Франківськ» починав зі сторінки Detali, адже платформа зібрала кредит довіри тисяч людей. За минулий рік промогрупа провела лише два заходи іншого, камерного терапевтичного формату, — на природі, з нетанцювальною музикою та рефлексіями теперішніх подій.
Олексій Мельничук, комунікаційник Detali, зазначає, що проводити події потрібно, оскільки запит на українську культуру з початку війни тільки зріс: в Івано-Франківську стало більше молоді, приїхали люди з міст, де звикли бачити живе культурне життя. І робити це, за його словами, реально навіть з урахуванням комендантської години.
Культура електронних клубів
Євген Гончаров з досвіду дніпровського Module — чи не найвідомішого електронного клубу за межами Києва — стверджує, що саме на базі місця поступово формується активна креативна спільнота, яка створює новий культурний продукт. Він здатен представляти його в інших містах та в деяких випадках навіть в інших країнах, як це сталося з Kurs Valüt та Ship Her Son. Однак зазначає, що продукувати матеріал, відкривати нові імена, започатковувати проєкти дає змогу створення навколо клубу певної екосистеми (лейбл Dnipropop, освітній курс діджеїнгу Module Lab тощо).
«Видимість роблять люди, а не локації. Клуб — це місце сили, де кожен учасник команди, кожна формація, яку хостить майданчик, приносить щось своє. Так народжується цілісність», — підтверджує цю думку Роман Хом’як.
Загалом всі опитані митці та менеджери сходяться на тому, що клуб — це і культове місце на карті електронної сцени, і місце сили локального ком’юніті, і поштовх для розвитку місцевої культури. Адже банально зручно, і виконавцям, і організаторам, мати стабільне місце, де не треба створювати з нуля інфраструктуру, облаштовувати простір, винаходити нові концепти.
«Клубна культура — це про свободу самовираження, рівноправʼя, протест, боротьбу за права кожного її члена, а також про розвиток особистості, постійні експерименти та новаторство в музиці й візуальному мистецтві. Саме ця культура в інших країнах давала поштовх для розвитку громадянського суспільства, покращення законодавства в різних сферах діяльності людини, технологічного прогресу», — розповідає Євген Гончаров.
Організатори франківських рейвів і вечірок теж не толерують будь-які прояви насильства чи зневаги та докладають багато зусиль, щоб створити й підтримувати простір свободи та безпеки. Кожен та кожна має право поводитися та обирати свій вигляд вільно, якщо це ніяк не перешкоджає особистим кордонам інших відвідувачів. Агресорів зазвичай заносять до чорного списку. Серед інших методів — фейсконтроль і навіть заборона фото- та відеозйомки на будь-яку техніку (включно з камерами мобільних телефонів) усім, крім штатних фотографів.
Євген Гончаров ділиться, що, окрім фейсконтролю, ще в «Модулі» існувала система попереджень, як у футболі. За хамство або нечемну поведінку видавали уявну жовту картку — це було перше попередження. Після другого — просили на вихід. Але таке траплялося вкрай рідко, бо аудиторія закладу складалася на 99% з дружніх та привітних людей, які були справжньою спільнотою з мікрокліматом, як у великій родині.
А от як воно — підтримувати роботу такого клубу фінансово, з досвіду «Модуля» розповідає:
«Насправді це дуже важко. Бо такі незалежні андеграундні майданчики, як “Модуль” найчастіше живуть на ентузіазмі їхніх засновників та співробітників. Але пощастило, що в нас вийшло створити міцну спільноту, котра весь час підтримувала як фінансово, так і волонтерською діяльністю в житті клубу. Водночас саме труднощі з грошима й змушували нас постійно вигадувати щось нове, експериментувати, випробовувати десятки різних підходів, бути весь час у русі з пошуком грантів, нових цікавих проєктів. Тому ми ні на що не жаліємося, бо здобули цікавий досвід та важливі навички».
Електронна сцена в невеликих містах
У лютому Івано-Франківськ не оминула київська електронна виконавиця Туча. До речі, вона в місті не вперше, близько двох років тому була можливість відвідати виступ разом із сетами Mokri Dereva та інших на події ще одної місцевої формації «Грань». Вона задумувалась як симбіоз автентики та темпу техно й супроводжувалась візуальними матеріалами дослідницького етнографічного проєкту Carpathiancult.
Цьогорічний же лайв артистки разом із сетами місцевих резидентів організував «Промінь», усі попередні вечірки якого були проведені в Калуші. Засновник формації Андрій Джурин (Anticr0w) пояснює, що сам з Калуша, але вже давно живе в Івано-Франківську:
«Оскільки ми не прив’язані до конкретної локації, постійно шукали щось нове й робили виклики самі собі. Більшою мірою така концепція. У Калуші немає причин мати одне приміщення, тому що недостатньо аудиторії, яка б постійно слухала електронну музику. Але було б круто, якби в Івано-Франківську існувала локація, де стаціонарно можна було б організовувати вечірки. Кожна формація по-різному підходить до цього процесу, і цікаво бачити різні інтерпретації івентів».
Вочевидь фактор містечковості впливає на культурні процеси загалом усіх невеликих міст, адже й там немає помітних електронних клубів, хоча можуть бути окремі успішні промогрупи, фестивалі, лейбли чи виконавці.
Василь Анто, один із засновників чернівецької Capsule, серед основних причин зупинки технопроєкту називає саме відсутність місць, у яких можна проводити події, та нормального сучасного орендного обладнання звуку й світла, через що доводилося доставляти його з інших міст, а це обходилось дуже дорого. Він вважає, що якби такий клуб із сучасною концепцією існував у Чернівцях, то відігравав би дуже важливу роль у культурному житті не тільки в рамках електронної сцени: збільшив би потік туристів, навіть став би для міста ще одним визначним місцем. Під сучасною концепцією Василь розуміє не просто клуб, а ще артпростір. На його думку, поява постійного місця створює ком’юніті, а організаторам у перспективі дасть стабільність і можливість розвиватися.
«Багато з них обходяться без клубів, вибудовуючи на цьому свій концепт, але рано чи пізно успішні організації задумуються над тим, щоб мати своє постійне місце, бо без нього важко, особливо в холодний період року. Цех і тому подібне має багато мінусів як для відвідувачів, так і для організаторів.
Сама ком’юніті справляється, якщо виходить за межі 300-400 осіб і влаштовує регулярні події, в решті випадків — це більш локальна історія. Малий клуб, який збирає регулярно 100-200 людей, більш видимий, ніж тусовка таких самих масштабів, яка при цьому постійно кочує», — додає він.
Чому ж у Чернівцях не з’явилося концептуального клубу, пояснює тим, що не було людей, готових профінансувати такий проєкт, а потенційні менеджери закладу з часом покинули місто в пошуках кращого життя й реалізації себе. Серед другорядних причин Василь називає постійний виїзд потенційних відвідувачів, малу кількість приміщень, які не мають проблем із сусідами, брак авіасполучень і проблемні транспортні розв’язки.
А от Ярослав Качмарський (Motoblok, DJ Zavgoth), засновник тернопільського лейбла Pincet, вважає, що клуб як такий — хоч і корисний, але необов’язковий, значно важливішими є ініціативні люди, які систематично чимось займаються.
«Якщо їх немає, а, можна собі уявити, навіть є саме місце, але без низової ініціативи, така справа приречена на провал. Люди, які хочуть щось робити й готові брати на себе відповідальність, є головними.
Промогрупи, лейбли, безпосередньо організатори подій поміщають місто на культурну мапу. Як це відбувалося з Тернополем на основі нашої сцени, що була навколо гурту Zsuf, тусовок “Рейвах”, фестивалю “Гамселить”. Ці всі події ж не відбувались у якомусь одному місці», — пригадує Ярослав.
Він також додає, що в українських реаліях техноклубу нема ніде, де менше за 750 тисяч населення. Основною причиною їхньої відсутності в невеликих містах називає нестачу аудиторії, якою можна було б заповнити події не раз на місяць, а пару разів на тиждень, а альтернативою — поліформатні клуби з концертами, стендапами, вечірками та іншим.
Водночас зауважує: «Якщо є якесь місце, у котрому концентруються всі ініціативи, це робить організаторів ледачими, публіку теж. Якщо потім воно зникає, утворюється яма. Тільки окремі організатори, які працюють у певному жанрі, можуть стати на ноги, коли зрозуміють, що все залежить виключно від них».
Чи потрібен клуб Івано-Франківську
Олексій Мельничук зазначає, що в них, як безпосередньо у події, мабуть, потреби в клубі немає. Але це не означає, що, якби він був, команда не організувала б якусь іншу серію вечірок саме під клуб, можливо, не під конкретно цим брендом.
«Detali — спільнота, до якої входять і люди з інших формацій. Просто вона має таку трохи материнську історію, що з цього дуже багато чого в Івано-Франківську почалося. Вони б, може, теж щось придумали. Франківська спільнота дуже ініціативна й низова», — додає він.
Олексій пригадує, що приїжджали також промогрупи з інших міст зі своїми шоукейсами: «Лаконіка», Hypnohouse. А от подія тернопільської формації Hytek у березні зірвалася, тому що не знайшли приміщення. Безліч людей, включно з митцями, які приїхали до Франківська, навіть не мали, де познайомитися. Натомість усі сиділи по домівках. Максимум — був навколонеформальний бар «ГОСТ».
«Майже всі тури, які відбуваються зараз в Україні, Івано-Франківськ оминають, бо тут просто нема де зробити подію. Якби було музичне місце, клуб, то точно не мав би тільки електронний напрям, ним би користувалося значно більше людей, це і рок-музика, і хіп-хоп та інші. Дивлячись на досвід Львова, як багато там зараз відбувається подій від людей з інших міст, впевнений, що Івано-Франківськ чекала б та сама доля», — розмірковує Олексій Мельничук.
Олесь Зазулін розповідає, що в них було щось на кшталт клубу або радше творчого простору на території 63-го котельно-зварювального заводу. В одному з корпусів знайшли ідеальне за плануванням місце, там власними силами провели воду, каналізацію, електрику, збудували туалети, зробили ремонт. На поверсі була студія, одна репетиційна база, велика кімната, де збирались, спілкувались, проводили вечори кінопоказів та лекцій, а також подієвий простір, у якому й проводили вечірки, концерти, стрими, виступи аматорського театрального гуртка. Туди були залучені люди з різними вподобаннями та ідеями, і кожен міг проводити щось цікаве.
На жаль, промогрупу звідти виселили, хоча саме цей варіант «клубу» Олесь вважає цілком життєздатним у сучасних умовах через невелику орендну платню й залучення власної праці.
«Щоб якісно та швидко все влаштувати, потрібно залучати значні ресурси або ж розтягувати все в часі з поступовим їх залученням і більше включатись своїми силами. Андеграундний клуб з достатнім доходом в маленькому місті зробити важко, тим паче якщо він буде заточений суто під формат електронної музики.
Якщо клуб організувати на досить вигідних умовах і просувати кілька форматів подій, то все може існувати й покривати базові витрати. Щоб розвиватись і отримувати адекватну заробітню платню, без партнерів, спонсорів тощо — не обійтись», — підсумовує Олесь.
Щось подібне у Франківську нещодавно з’явилося. Першого квітня музичною подією розпочалася діяльність локації Garden Xub, яку позиціюють як тематичне приміщення під музику різних напрямів, але з акцентом на електронну. Це звичайний цегляний гараж на 150 квадратних метрів недалеко від міського озера, оренда якого планується довготривалою, щоб на його основі робити вільний творчий простір, де будуть також виставки, літературники, кіновечори та репетиції для музикантів.
Засновник ком’юніті Олег Куцела розповідає, що виступ Kurs Valüt на Парасольці в грудні був його першим організаційним досвідом. Це дніпровське дуо входить у ростер київської букінг-агенції Kontrabass Promo, відповідно її менеджери дистанційно допомагали й давали різні практичні поради.
«Загалом у них спочатку був дуже великий сумнів, що на подію прийде 300 людей, як я обіцяв, тому ми місцями різали бюджет, бо розраховували на 250 максимум. А прийшло 400… У Києві за три тижні до цього Kurs Valüt відвідало 450 осіб. Як на мене, досить непоганий показник для Івано-Франківська. Це надихнуло», — пригадує він.
Уже на другий захід Garden Xub за локальної підтримки приїжджав львівський постіндастріал виконавець Ship Her Son.
«Якщо все буде добре, ми плануємо проводити музичні івенти з певною періодичністю, щоб покривати оренду приміщення та електрику. Робити акцент на цікавих запрошених виконавцях, які ще не виступали в Івано-Франківську, не обмежуватися тільки електронним саундом, і дійти до стабільної аудиторії 150-200 зацікавлених слухачів музики.
А в будні це може бути вільний творчий простір. Наприклад, хочеш прийти подіджеїти й спробувати нові фішки, послухати улюблені треки на саундсистемі? То немає питань, приходь. Чи просто в компанії знайомих дивитися фільми, починаючи з Greek Weird Wave. Крім того, хочеться акумулювати групу людей, які зацікавляться подібні стрічки перекладати українською мовою», — планує Олег Куцела.
Команда закликає інших франківських організаторів мистецьких подій і музикантів різного формату, як досвідчених, так і молодих, доєднуватися до них. Також наразі Garden Xub в активному пошуку інвесторів, спонсорів чи грантів, що б допомогли оплачувати оренду приміщення, або суборендарів, які можуть займатися там будь-якою своєю діяльністю (крім вихідних).